Йов 27
1 І Йов далі вів мову свою та й казав:
Potem dalej Ijob prowadził rzecz swoję, i rzekł:
2 „ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
Jako żyje Bóg, który odrzucił sąd mój, a Wszechmocny, który gorzkości nabawił duszy mojej:
3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
Że póki staje tchu we mnie, i ducha Bożego w nozdrzach moich,
4 неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
Nie będą mówiły wargi moje nieprawości, a język mój nie będzie powiadał zdrady.
5 Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
Nie daj Boże, żebym was miał usprawiedliwiać; póki dech we mnie, nie odstąpię od niewinności mojej.
6 за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
Sprawiedliwości mojej trzymać się będę, a nie puszczę się jej; nie zawstydzi mię serce moje, pókim żyw.
7 нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
Nieprzyjaciel mój będzie jako niezbożnik, a który powstaje przeciwko mnie, jako złośnik.
8 Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
Co bowiem za nadzieja jest obłudnika, który się w łakomstwie kocha, gdy Bóg wydrze duszę jego.
9 Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
Izali Bóg usłyszy wołanie jego, gdy nań ucisk przyjdzie?
10 Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
Izaż się w Wszechmocnym rozkocha? a będzie wzywał Boga na każdy czas?
11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
Uczę was, będąc w ręce Bożej, a jako idę z Wszechmocnym, nie taję.
12 таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
Oto wy to wszyscy widzicie; przeczże wżdy próżność mówicie?
13 Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
Tenci jest dział człowieka bezbożnego u Boga, a toć dziedzictwo okrutnicy od Wszechmocnego wezmą.
14 Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
Jeźli się rozmnożą synowie jego, pójdą pod miecz: a potomstwo jego nie nasyci się chleba.
15 Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
Którzy po nim zostaną w śmierci pogrzebieni będą, a wdowy jego nie będą go płakały;
16 Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
Choćby srebra nazgromadzał jako prochu, a nasprawiał szat jako błota:
17 то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
Tedy nasprawiać ich on, ale sprawiedliwy oblekać je będzie, a srebro ono niewinny dzielić będzie.
18 Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
Zbuduje dom swój jako mól, a jako stróż budę wystawi.
19 він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
Bogaty zaśnie, a nie będzie pogrzebiony; spojrzyli kto, alić go niemasz.
20 Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
Zachwycą go strachy jako wody, w nocy go porwie wicher.
21 східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
Pochwyci go wiatr wschodni, a odejdzie; bo wicher ruszył go z miejsca swego.
22 Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
Toć Bóg nań dopuści, a nie przepuści mu, choć przed ręką jego prędko uciekać będzie.
23 Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
Klaśnie każdy nad nim rękoma swemi, i wysyka go z miejsca swego.
