Йов 27
1 І Йов далі вів мову свою та й казав:
Tinovo’ Iobe amy lañona’ey ty hoe:
2 „ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
Kanao veloñe t’i Andrianañahare, nitavañe ty zoko; naho i El-Sadai nampafaitse ty troko,
3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
ie mbe amako ty fiaiko, naho an-doak’ oroko ao ty kofòn’ Añahare,
4 неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
le lia’e tsy hañoratse o soñikoo, vaho tsy hiñeoñeo famañahiañe ty lelako.
5 Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
Sondia’e te hiantofako ho to ty anahareo; ampara’ te hivetrake, tsy hapitsoko amako ty fahitiko.
6 за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
Ho faharako ty havañonako vaho tsy havotsoko; leo raik’ amo androkoo tsy inje’ ty troko.
7 нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
Ee te hanahake o tsereheñeo o malaiñe ahikoo, naho ho hambañe ami’ty tsivokatse ty mitroatse amako.
8 Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
Ino ty fitamà’ ty tsy aman-Kake, t’ie naito, ie tsoahen’ Añahare ty fiai’e?
9 Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
Ho janjiñen’Añahare hao ty fikoia’e ie mivovo ama’e ty hankàñe?
10 Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
Hifalea’e hao t’i El-Sadai? Ho kanjie’e nainai’e hao t’i Andrianañahare?
11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
Hampandrendreheko anahareo ty fitàn’ Añahare; tsy eo ty hapoko ty amy El-Sadai.
12 таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
Toe fonga nahaisake nahareo, akore arè t’ie mitsingevongevo?
13 Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
Intoy ty toly tsaharen’ Añahare amo tsereheñeo, ty lova azotso’ i El-Sadai amo mampangebahebakeo;
14 Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
Ndra firefire o ana’eo le ho amy fibaray avao; le lia’e tsy ho enen-kaneñe o tarira’eo.
15 Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
Halente’ ty kiria o sehanga’eo, le tsy hahafandala o ramavoi’iareoo.
16 Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
Ndra te ampitoabore’e hoe deboke ty volafoty, naho avotri’e hoe lietse o saroñeo—
17 то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
ndra te ihentseña’e, ho sikina’ o vantañeo, vaho hifanjarà’ o malio-tahiñeo i volafotiy.
18 Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
Tsene’e hoe fararotse ty akiba’e, hoe kibohotse faorem-pigaritse.
19 він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
Reketse vara t’ie màndre, fe tsy hamokatse ka; ie mañente, tsy eo.
20 Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
Imbotraha’ ty firevendreveñañe hoe sorotombake; itavaña’ ty tangololahy haleñe.
21 східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
Ahela’ i tiok’ atiñanañey; le añe re; naviovio’ i tiobeiy amy toe’ey.
22 Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
Eka mihiririñe mb’ama’e le tsy apo’e; himanea’e ty hipoliotse am’pità’e.
23 Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
Ho tehafam-pitàñe, ho kosasaheñe hiakatse i toe’ey.
