Йов 27
1 І Йов далі вів мову свою та й казав:
addidit quoque Iob adsumens parabolam suam et dixit
2 „ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
vivit Deus qui abstulit iudicium meum et Omnipotens qui ad amaritudinem adduxit animam meam
3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
quia donec superest halitus in me et spiritus Dei in naribus meis
4 неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
non loquentur labia mea iniquitatem nec lingua mea meditabitur mendacium
5 Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
absit a me ut iustos vos esse iudicem donec deficiam non recedam ab innocentia mea
6 за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
iustificationem meam quam coepi tenere non deseram nec enim reprehendit me cor meum in omni vita mea
7 нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
sit ut impius inimicus meus et adversarius meus quasi iniquus
8 Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
quae enim spes est hypocritae si avare rapiat et non liberet Deus animam eius
9 Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
numquid clamorem eius Deus audiet cum venerit super illum angustia
10 Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
aut poterit in Omnipotente delectari et invocare Deum in omni tempore
11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
docebo vos per manum Dei quae Omnipotens habeat nec abscondam
12 таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
ecce vos omnes nostis et quid sine causa vana loquimini
13 Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
haec est pars hominis impii apud Deum et hereditas violentorum quam ab Omnipotente suscipient
14 Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
si multiplicati fuerint filii eius in gladio erunt et nepotes eius non saturabuntur pane
15 Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
qui reliqui fuerint ex eo sepelientur in interitu et viduae illius non plorabunt
16 Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
si conportaverit quasi terram argentum et sicut lutum praeparaverit vestimenta
17 то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
praeparabit quidem sed iustus vestietur illis et argentum innocens dividet
18 Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
aedificavit sicut tinea domum suam et sicut custos fecit umbraculum
19 він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
dives cum dormierit nihil secum auferet aperit oculos suos et nihil inveniet
20 Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
adprehendit eum quasi aqua inopia nocte opprimet eum tempestas
21 східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
tollet eum ventus urens et auferet et velut turbo rapiet eum de loco suo
22 Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
et mittet super eum et non parcet de manu eius fugiens fugiet
23 Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
stringet super eum manus suas et sibilabit super illum intuens locum eius
