Йов 27
1 І Йов далі вів мову свою та й казав:
E GIOBBE riprese il suo ragionamento, e disse:
2 „ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
[Come] Iddio [che mi] ha tolta la mia ragione, E l'Onnipotente che ha data amaritudine all'anima mia, vive;
3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
Mentre il mio fiato [sarà] in me, E l'alito di Dio [sarà] nelle mie nari,
4 неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
Le mie labbra [giammai] non parleranno perversamente, E la mia lingua [giammai] non ragionerà frodolentemente.
5 Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
Tolga, Iddio che [giammai], finchè io muoia, consenta che voi abbiate ragione; Io non mi lascerò toglier la mia integrità.
6 за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
Io ho presa in mano la [difesa della] mia giustizia, io non la lascerò; Il cuor mio non [mi] farà vergogna giammai in tempo di vita mia.
7 нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
Il mio nemico sia come l'empio, E chi si leva contro a me come il perverso.
8 Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
Perciocchè qual [sarà] la speranza dell'ipocrita, Quando, dopo ch'egli avrà ben guadagnato, Iddio gli strapperà fuori l'anima?
9 Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
Iddio ascolterà egli il suo grido, Quando tribolazione gli sarà sopraggiunta?
10 Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
Prenderà egli il suo diletto nell'Onnipotente? Invocherà egli Iddio in ogni tempo?
11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
Io vi ammaestrerò intorno alla mano di Dio; Io non [vi] celerò [le cose] che [sono] appo l'Onnipotente.
12 таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
Ecco, voi tutti avete vedute [queste cose]; E perchè v'invanite così in vanità?
13 Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
Questa [è] la porzione dell'uomo empio, appo Iddio; E l'eredità [che] i violenti ricevono dall'Onnipotente.
14 Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
Se i suoi figliuoli moltiplicano, [ciò è] per la spada; E i suoi discendenti non saranno satollati di pane.
15 Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
Quelli che gli saranno sopravvivuti saranno sepolti nella morte stessa, E le sue vedove non ne piangeranno.
16 Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
Avvegnachè avesse accumulato dell'argento come della polvere, E messi insieme de' vestimenti come del fango;
17 то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
Egli [li] avrà messi insieme, ma il giusto se ne vestirà, E l'innocente spartirà l'argento.
18 Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
Egli avrà edificato, ma la sua casa sarà come la tignuola, E come la capanna che fa il guardiano [de' frutti].
19 він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
[Avvegnachè sia stato] ricco, giacerà, e non sarà raccolto; Aprirà gli occhi, ma non vi sarà nulla.
20 Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
Spaventi lo coglieranno come acque, Il turbo l'involerà di notte.
21 східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
Il vento orientale lo porterà via, ed egli se ne andrà; E, tempestando, lo caccerà dal luogo suo.
22 Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
[Iddio] adunque gli traboccherà addosso [queste cose], e non lo risparmierà; Egli fuggirà senza restare, [essendo perseguito] dalla mano di esso.
23 Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
[Altri] si batterà a palme sopra lui, E [ciascuno] zuffolerà contro a lui dal suo luogo.
