Йов 27
1 І Йов далі вів мову свою та й казав:
Giobbe continuò a dire:
2 „ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
Per la vita di Dio, che mi ha privato del mio diritto, per l'Onnipotente che mi ha amareggiato l'animo,
3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
finché ci sarà in me un soffio di vita, e l'alito di Dio nelle mie narici,
4 неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
mai le mie labbra diranno falsità e la mia lingua mai pronunzierà menzogna!
5 Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
Lungi da me che io mai vi dia ragione; fino alla morte non rinunzierò alla mia integrità.
6 за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
Mi terrò saldo nella mia giustizia senza cedere, la mia coscienza non mi rimprovera nessuno dei miei giorni.
7 нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
Sia trattato come reo il mio nemico e il mio avversario come un ingiusto.
8 Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
Che cosa infatti può sperare l'empio, quando finirà, quando Dio gli toglierà la vita?
9 Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
Ascolterà forse Dio il suo grido, quando la sventura piomberà su di lui?
10 Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
Porrà forse la sua compiacenza nell'Onnipotente? Potrà forse invocare Dio in ogni momento?
11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
Io vi mostrerò la mano di Dio, non vi celerò i pensieri dell'Onnipotente.
12 таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
Ecco, voi tutti lo vedete; perché dunque vi perdete in cose vane?
13 Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
Questa è la sorte che Dio riserva al malvagio e la porzione che i violenti ricevono dall'Onnipotente.
14 Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
Se ha molti figli, saranno per la spada e i suoi discendenti non avranno pane da sfamarsi;
15 Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
i superstiti li seppellirà la peste e le loro vedove non faranno lamento.
16 Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
Se ammassa argento come la polvere e come fango si prepara vesti:
17 то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
egli le prepara, ma il giusto le indosserà e l'argento lo spartirà l'innocente.
18 Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
Ha costruito la casa come fragile nido e come una capanna fatta da un guardiano.
19 він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
Si corica ricco, ma per l'ultima volta, quando apre gli occhi, non avrà più nulla.
20 Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
Di giorno il terrore lo assale, di notte se lo rapisce il turbine;
21 східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
il vento d'oriente lo solleva e se ne va, lo strappa lontano dal suo posto.
22 Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
Dio lo bersaglia senza pietà; tenta di sfuggire alla sua mano.
23 Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
Si battono le mani contro di lui e si fischia su di lui dal luogo dove abita.
