Йов 27
1 І Йов далі вів мову свою та й казав:
Und Hiob setzte seine Rede fort und sprach:
2 „ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
So wahr Gott lebt, der mir mein Recht entzogen, und der Allmächtige, der meine Seele betrübt hat:
3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
Solange noch mein Odem in mir ist und der Hauch Gottes in meiner Nase,
4 неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
sollen meine Lippen nichts Verkehrtes reden und meine Zunge keine Lüge aussprechen.
5 Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
Ferne sei es von mir, daß ich euch Recht gebe, ich werde mir meine Unschuld nicht nehmen lassen bis an mein Ende!
6 за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
Ich habe an meiner Gerechtigkeit festgehalten und werde sie nicht loslassen, mein Gewissen straft mich über keinen meiner Tage;
7 нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
mein Feind aber müsse verurteilt werden und meine Widersacher Unrecht haben.
8 Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
Denn was für eine Hoffnung hat der Frevler, wenn Gott [ihn] abschneidet, wenn er ihm seine Seele entzieht?
9 Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
Wird Gott sein Geschrei erhören, wenn Not über ihn kommt?
10 Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
Hätte er seine Lust an dem Allmächtigen, so würde er Gott allezeit anrufen.
11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
Ich will euch über Gottes Hand belehren und, was es mit dem Allmächtigen für eine Bewandtnis hat, euch nicht verhehlen.
12 таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
Siehe, ihr alle habt es ja gesehen (warum redet ihr so unnütze Worte)?
13 Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
Das ist das Teil, das der gottlose Mensch von Gott, und dies das Erbe, das die Tyrannen vom Allmächtigen erhalten:
14 Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
Wenn seine Kinder sich mehren, so ist's für das Schwert, und seine Nachkommenschaft hat nicht Brot genug.
15 Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
Seine Entronnenen sinken durch die Pest ins Grab, und ihre Witwen beweinen sie nicht.
16 Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
Wenn er schon Geld zusammenscharrt wie Staub und Kleider zusammenhäuft wie Kot,
17 то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
so bringt er sie zwar zusammen, aber der Gerechte wird sie anziehen, und in das Geld werden sich die Unschuldigen teilen.
18 Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
Er baut sein Haus wie die Motte und wie ein Hüttlein, das der Hüter macht.
19 він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
Reich legt er sich hin und tut es nicht wieder; in einem Augenblick ist er dahin:
20 Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
Schrecken ergreift ihn wie eine Wasserflut, der Sturmwind führt ihn über Nacht davon.
21 східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
Ein Ostwind ergreift ihn, und er fährt dahin, er rafft ihn von seiner Stätte hinweg.
22 Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
Schonungslos schleudert Er Geschosse nach ihm, eiligst muß er fliehen vor seiner Hand.
23 Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
Man klatscht mit den Händen über ihn und zischt ihn aus an seinem Ort.
