Йов 27
1 І Йов далі вів мову свою та й казав:
Job, prenant encore de nouveau sa parabole, dit:
2 „ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
Vive Dieu, qui a écarté mon jugement, et le Tout-Puissant, qui a plongé mon âme dans l’amertume!
3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
Tant qu’il y aura haleine en moi, et un souffle de Dieu dans mes narines,
4 неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
Mes lèvres ne prononceront pas d’iniquité, et ma langue ne murmurera pas de mensonge.
5 Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
Loin de moi que je juge que vous êtes justes; jusqu’à ce que je défaille, je ne me désisterai pas de mon innocence.
6 за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
Je n’abandonnerai pas ma justification que j’ai commencé à faire; car mon cœur ne me reproche rien dans toute ma vie.
7 нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
Que mon ennemi soit comme un impie, et mon adversaire comme un injuste.
8 Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
Car quel est l’espoir d’un hypocrite, s’il ravit par avarice, et que Dieu ne délivre point son âme?
9 Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
Est-ce que Dieu entendra son cri, lorsque viendra sur lui l’angoisse?
10 Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
Ou bien pourra-t-il mettre ses délices dans le Tout-Puissant, et invoquer Dieu en tout temps?
11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
Je vous enseignerai avec le secours de Dieu, ce que fait le Tout-Puissant, et je ne le cacherai pas.
12 таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
Mais vous tous, vous le savez; et pourquoi dites-vous sans raison des choses vaines?
13 Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
Voici la part d’un homme impie devant Dieu, et l’héritage que les violents recevront du Tout-Puissant.
14 Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
Si ses enfants se multiplient, ils appartiendront au glaive; et ses descendants ne se rassasieront pas de pain.
15 Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
Ceux qui resteront de lui, seront ensevelis dans leur ruine, et ses veuves ne pleureront pas.
16 Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
S’il accumule l’argent comme de la poussière, et s’il amasse des vêtements comme il ferait de la boue,
17 то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
Il les préparera, il est vrai, mais un juste s’en revêtira; et son argent, un innocent le partagera.
18 Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
Il a bâti, comme les vers, sa maison, et, comme le gardien, il s’est fait un abri.
19 він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
Un riche, lorsqu’il s’endormira, n’emportera rien avec lui; il ouvrira ses yeux, et il ne trouvera rien.
20 Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
L’indigence le surprendra comme l’eau, qui déborde; pendant la nuit, une tempête l’accablera.
21 східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
Un vent brûlant le saisira et l’emportera; et comme un tourbillon l’enlèvera de sa place.
22 Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
Et Dieu enverra sur lui l’infortune, et ne l’épargnera pas; lui fera tous ses efforts pour s’enfuir de sa main.
23 Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
Celui qui regardera son lieu frappera sur lui des mains, et sifflera sur lui.
