Йов 27
1 І Йов далі вів мову свою та й казав:
Et Job reprit son discours sentencieux et dit:
2 „ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
Dieu qui a écarté mon droit, le Tout-puissant qui met l’amertume dans mon âme, est vivant:
3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
Tant que mon souffle est en moi et l’esprit de Dieu dans mes narines,
4 неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
Mes lèvres ne diront pas d’iniquité, et ma langue ne prononcera pas de fausseté.
5 Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
Loin de moi que je vous justifie! Jusqu’à ce que j’expire, je ne lâcherai pas ma perfection;
6 за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
Je tiendrai ferme ma justice et je n’en ferai pas abandon; mon cœur ne me reproche aucun de mes jours.
7 нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
Que mon ennemi soit comme le méchant, et celui qui s’élève contre moi comme l’inique!
8 Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
Car quelle est l’espérance de l’impie quand [Dieu le] retranche, quand Dieu retire son âme?
9 Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
Dieu entendra-t-il son cri quand la détresse viendra sur lui?
10 Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
Trouvera-t-il ses délices dans le Tout-puissant? Invoquera-t-il Dieu en tout temps?
11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
Je vous enseignerai comment Dieu agit, je ne cacherai pas ce qui est par-devers le Tout-puissant.
12 таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
Voici, vous-mêmes, vous l’avez tous vu: et pourquoi entretenez-vous ces vaines pensées?
13 Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
Voici quelle est, par-devers Dieu, la part de l’homme méchant et l’héritage que les violents reçoivent du Tout-puissant:
14 Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
Si ses fils se multiplient, c’est pour l’épée, et ses descendants ne sont pas rassasiés de pain.
15 Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
Ceux qui restent après lui seront enterrés dans la mort, et ses veuves ne pleureront pas.
16 Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
S’il entasse l’argent comme la poussière et se prépare des vêtements comme de la boue,
17 то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
Il se les prépare, mais le juste s’en vêtira; et l’argent, c’est l’innocent qui se le partagera.
18 Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
Il a bâti sa maison comme la teigne, comme une cabane que fait celui qui garde [les vignes].
19 він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
Il se couche riche, et il ne le refera pas; il ouvre ses yeux, et il n’est plus.
20 Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
Les frayeurs le surprennent comme des eaux; l’ouragan l’emporte de nuit;
21 східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
Le vent d’orient l’enlève, et il s’en va, et dans un tourbillon il l’emporte de son lieu.
22 Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
[Dieu] lance [ses dards] sur lui et ne l’épargne pas; il voudrait fuir loin de sa main.
23 Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
On battra des mains sur lui, et on le chassera de son lieu avec des sifflements.
