< Йов 27 >

1 І Йов далі вів мову свою та й казав:
Moreover, Job continued his parable, and said,
2 „ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
[As] God liveth, [who] hath taken away my judgment; and the Almighty [who] hath afflicted my soul;
3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
All the while my breath [is] in me, and the spirit of God [is] in my nostrils;
4 неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
My lips shall not speak wickedness, nor my tongue utter deceit.
5 Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
Far be it from me that I should justify you: till I die I will not remove my integrity from me.
6 за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
My righteousness I hold fast, and will not let it go: my heart shall not reproach [me] so long as I live.
7 нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
Let my enemy be as the wicked, and he that riseth up against me as the unrighteous.
8 Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
For what [is] the hope of the hypocrite, though he hath gained, when God taketh away his soul?
9 Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
Will God hear his cry when trouble cometh upon him?
10 Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
Will he delight himself in the Almighty? will he always call upon God?
11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
I will teach you by the hand of God: [that] which [is] with the Almighty will I not conceal.
12 таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
Behold, all ye yourselves have seen [it]; why then are ye thus altogether vain?
13 Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
This [is] the portion of a wicked man with God, and the heritage of oppressors, [which] they shall receive of the Almighty.
14 Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
If his children are multiplied, [it is] for the sword: and his offspring shall not be satisfied with bread.
15 Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
Those that remain of him shall be buried in death: and his widows shall not weep.
16 Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
Though he should heap up silver as the dust, and prepare raiment as the clay?
17 то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
He may prepare [it], but the just shall put [it] on, and the innocent shall divide the silver.
18 Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
He buildeth his house as a moth, and as a booth [that] the keeper maketh.
19 він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
The rich man shall lie down, but he shall not be gathered: he openeth his eyes, and he [is] not.
20 Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
Terrors take hold on him as waters, a tempest stealeth him away in the night.
21 східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
The east wind carrieth him away, and he departeth: and as a storm hurleth him out of his place.
22 Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
For [God] shall cast upon him, and not spare: he would fain flee out of his hand.
23 Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
[Men] shall clap their hands at him, and shall hiss him out of his place.

< Йов 27 >