Йов 27
1 І Йов далі вів мову свою та й казав:
Job resumed speaking and he said,
2 „ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
“As surely as God lives, who has taken away my justice, the Almighty, who made my life bitter,
3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
while my life is yet in me, and the breath from God is in my nostrils, this is what I will do.
4 неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
My lips will not speak wickedness, neither will my tongue speak deceit;
5 Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
I will never admit that you three are right; until I die I will never deny my integrity.
6 за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
I hold fast to my righteousness and will not let it go; my thoughts will not reproach me so long as I live.
7 нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
Let my enemy be like a wicked man; let him who rises up against me be like an unrighteous man.
8 Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
For what is the hope of a godless man when God cuts him off, when God takes away his life?
9 Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
Will God hear his cry when trouble comes upon him?
10 Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
Will he delight himself in the Almighty and call upon God at all times?
11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
I will teach you concerning the hand of God; I will not conceal the thoughts of the Almighty.
12 таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
See, all of you have seen this yourselves; why then have you spoken all this nonsense?
13 Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
This is the portion of a wicked man with God, the heritage of the oppressor that he receives from the Almighty:
14 Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
If his children multiply, it is for the sword; his offspring will never have enough food.
15 Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
Those who survive him will be buried by plague, and their widows will make no lament for them.
16 Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
Though the wicked man heaps up silver like the dust, and heaps up clothing like clay,
17 то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
he may heap up clothing, but righteous people will put it on, and innocent people will divide up the silver among themselves.
18 Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
He builds his house like a spider, like a hut that a guard makes.
19 він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
He lies down in bed rich, but he will not keep doing so; he opens his eyes, and everything is gone.
20 Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
Terrors overtake him like waters; a storm takes him away in the night.
21 східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
The east wind carries him away, and he leaves; it sweeps him out of his place.
22 Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
It throws itself at him and does not stop; he tries to flee out of its hand.
23 Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
It claps its hands at him in mockery; it hisses him out of his place.
