Йов 27
1 І Йов далі вів мову свою та й казав:
And Job again took up his parable, and said:
2 „ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
As God liveth, who hath taken away my right; and the Almighty, who hath dealt bitterly with me;
3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
All the while my breath is in me, and the spirit of God is in my nostrils,
4 неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
Surely my lips shall not speak unrighteousness, neither shall my tongue utter deceit;
5 Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
Far be it from me that I should justify you; till I die I will not put away mine integrity from me.
6 за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
My righteousness I hold fast, and will not let it go; my heart shall not reproach me so long as I live.
7 нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
Let mine enemy be as the wicked, and let him that riseth up against me be as the unrighteous.
8 Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
For what is the hope of the godless, though he get him gain, when God taketh away his soul?
9 Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
Will God hear his cry, when trouble cometh upon him?
10 Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
Will he have his delight in the Almighty, and call upon God at all times?
11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
I will teach you concerning the hand of God; that which is with the Almighty will I not conceal.
12 таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
Behold, all ye yourselves have seen it; why then are ye become altogether vain?
13 Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
This is the portion of a wicked man with God, and the heritage of oppressors, which they receive from the Almighty.
14 Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
If his children be multiplied, it is for the sword; and his offspring shall not have bread enough.
15 Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
Those that remain of him shall be buried by pestilence, and his widows shall make no lamentation.
16 Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
Though he heap up silver as the dust, and prepare raiment as the clay;
17 то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
He may prepare it, but the just shall put it on, and the innocent shall divide the silver.
18 Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
He buildeth his house as a moth, and as a booth which the keeper maketh.
19 він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
He lieth down rich, but there shall be not to gather; he openeth his eyes, and his wealth is not.
20 Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
Terrors overtake him like waters; a tempest stealeth him away in the night.
21 східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
The east wind carrieth him away, and he departeth; and it sweepeth him out of his place.
22 Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
Yea, it hurleth at him, and spareth not; he would fain flee from its power.
23 Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
Men shall clap their hands at him, and shall hiss him out of his place.
