Йов 27
1 І Йов далі вів мову свою та й казав:
Job also added, taking up his parable, and said:
2 „ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
As God liveth, who hath taken away my judgment, and the Almighty, who hath brought my soul to bitterness,
3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
As long as breath remaineth in me, and the spirit of God in my nostrils,
4 неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
My lips shall not speak iniquity, neither shall my tongue contrive lying.
5 Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
God forbid that I should judge you to be just: till I die I will not depart from my innocence.
6 за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
My justification, which I have begun to hold, I will not forsake: for my heart doth not reprehend me in all my life.
7 нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
Let my enemy be as the ungodly, and my adversary as the wicked one.
8 Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
For what is the hope of the hypocrite if through covetousness he take by violence, and God deliver not his soul?
9 Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
Will God hear his cry, when distress shall come upon him?
10 Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
Or can he delight himself in the Almighty, and call upon God at all times?
11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
I will teach you by the hand of God, what the Almighty hath, and I will not conceal it.
12 таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
Behold you all know it, and why do you speak vain things without cause?
13 Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
This is the portion of a wicked man with God, and the inheritance of the violent, which they shall receive of the Almighty.
14 Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
If his sons be multiplied, they shall be for the sword, and his grandsons shall not be filled with bread.
15 Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
They that shall remain of him, shall be buried in death, and his widows shall not weep.
16 Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
If he shall heap together silver as earth, and prepare raiment as clay,
17 то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
He shall prepare indeed, but the just man shall be clothed with it: and the innocent shall divide the silver.
18 Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
He hath built his house as a moth, and as a keeper he hath made a booth.
19 він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
The rich man when he shall sleep shall take away nothing with him: he shall open his eyes and find nothing.
20 Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
Poverty like water shall take hold on him, a tempest shall oppress him in the night.
21 східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
A burning wind shall take him up, and carry him away, and as a whirlwind shall snatch him from his place.
22 Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
And he shall cast upon him, and shall not spare: out of his hand he would willingly flee.
23 Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
He shall clasp his hands upon him, and shall hiss at him, beholding his place.
