Йов 27
1 І Йов далі вів мову свою та й казав:
And Job further continued and said in his parable,
2 „ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
[As] God lives, who has thus judge me; and the Almighty, who has embittered my soul;
3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
verily, while my breath is yet in [me], and the breath of God which remains to me is in my nostrils,
4 неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
my lips shall not speak evil words, neither shall my soul meditate unrighteous thoughts.
5 Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
Far be it from me that I should justify you till I die; for I will not let go my innocence,
6 за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
but keeping fast to [my] righteousness I will by no means let it go: for I am not conscious to myself of having done any thing amiss.
7 нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
Nay rather, but let mine enemies be as the overthrow of the ungodly, and they that rise up against me, as the destruction of transgressors.
8 Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
For what is the hope of the ungodly, that he holds to it? will he indeed trust in the Lord [and] be saved?
9 Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
Will God hear his prayer? or, when distress has come upon him,
10 Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
has he any confidence before him? or will [God] hear him as he calls upon him?
11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
Yet now I will tell you what is in the hand of the Lord: I will not lie concerning the things which are with the Almighty.
12 таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
Behold, you all know that you are adding vanity to vanity.
13 Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
This is the portion of an ungodly man from the Lord, and the possession of oppressors shall come upon them from the Almighty.
14 Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
And if their children be many, they shall be for slaughter: and if they grow up, they shall beg.
15 Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
And they that survive of him shall utterly perish, and no one shall pity their widows.
16 Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
Even if he should gather silver as earth, and prepare gold as clay;
17 то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
All these things shall the righteous gain, and the true-hearted shall possess his wealth.
18 Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
And his house is gone like moths, and like a spider's web.
19 він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
The rich man shall lie down, and shall not continue: he has opened his eyes, and he is not.
20 Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
Pains have come upon him as water, and darkness has carried him away by night.
21 східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
And a burning wind shall catch him, and he shall depart, and it shall utterly drive him out of his place.
22 Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
And [God] shall cast [trouble] upon him, and not spare: he would fain flee out of his hand.
23 Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
He shall cause [men] to clap their hands against them, and shall hiss him out of his place.
