Йов 27
1 І Йов далі вів мову свою та й казав:
Job continued his discourse:
2 „ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
“As surely as God lives, who has deprived me of justice— the Almighty, who has embittered my soul—
3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
as long as my breath is still within me and the breath of God remains in my nostrils,
4 неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
my lips will not speak wickedness, and my tongue will not utter deceit.
5 Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
I will never say that you are right; I will maintain my integrity until I die.
6 за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
I will cling to my righteousness and never let go. As long as I live, my conscience will not accuse me.
7 нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
May my enemy be like the wicked and my opponent like the unjust.
8 Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
For what is the hope of the godless when he is cut off, when God takes away his life?
9 Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
Will God hear his cry when distress comes upon him?
10 Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
Will he delight in the Almighty? Will he call upon God at all times?
11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
I will instruct you in the power of God. I will not conceal the ways of the Almighty.
12 таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
Surely all of you have seen it for yourselves. Why then do you keep up this empty talk?
13 Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
This is the wicked man’s portion from God— the heritage the ruthless receive from the Almighty.
14 Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
Though his sons are many, they are destined for the sword; and his offspring will never have enough food.
15 Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
His survivors will be buried by the plague, and their widows will not weep for them.
16 Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
Though he heaps up silver like dust and piles up a wardrobe like clay,
17 то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
what he lays up, the righteous will wear, and his silver will be divided by the innocent.
18 Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
The house he built is like a moth’s cocoon, like a hut set up by a watchman.
19 він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
He lies down wealthy, but will do so no more; when he opens his eyes, all is gone.
20 Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
Terrors overtake him like a flood; a tempest sweeps him away in the night.
21 східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
The east wind carries him away, and he is gone; it sweeps him out of his place.
22 Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
It hurls itself against him without mercy as he flees headlong from its power.
23 Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
It claps its hands at him and hisses him out of his place.
