Йов 27
1 І Йов далі вів мову свою та й казав:
И Иов продължи беседата си като казваше:
2 „ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
В живота на Бога, Който е отнел правото ми, И на Всемогъщия, Който е огорчил душата ми,
3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
Заклевам се, че през всичкото време, докато е дишането ми в мене, И Духът Божий в ноздрите ми,
4 неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
Устните ми няма да изговорят неправда, Нито езикът ми ще продума измама.
5 Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
да не даде Бог да ви оправдая! Докато изсъхна няма да отхвърля непорочността си от мене.
6 за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
Правдата си ще държа, и не ще я оставя; Догдето съм жив сърцето ми няма да ме изобличи.
7 нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
Неприятелят ми нека бъде като нечестивия, И който въстава против мене като беззаконния.
8 Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
Защото каква е надеждата на нечестивия, Че ще спечели, когато изтръгне Бог душата му?
9 Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
Ще послуша ли Бог вика му, Когато го сполети беда?
10 Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
Ще се наслаждава ли във Всемогъщия? Ще призовава ли Бога във всяко време?
11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
Ще ви науча това, което е в Божията ръка; Каквото има у Всемогъщия не ще да скрия.
12 таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
Ето, вие всички сте видели това; Защо, прочее, ставате съвсем безполезни?
13 Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
Делът на нечестивия от Бога, И наследството, което притеснителите Ще получат от Всемогъщия е това:
14 Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
Ако се умножават чадата му, умножават се за меч; И внуците му не ще се наситят с хляб.
15 Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
Останалите от него, смърт ще ги погребе, И вдовиците му няма да плачат.
16 Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
Ако и да натрупа сребро много като пръст, И приготви дрехи изобилно като кал,
17 то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
Може да приготви, но праведните не ще ги облекат, И невинните ще си разделят среброто.
18 Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
Построява къщата си както молеца. И както пъдарят, който прави колиба.
19 він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
Богат лъга, но няма да повтори. Веднъж отваря очите си и го няма;
20 Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
Трепет го хваща като потоп; Буря го граби нощем;
21 східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
Източният вятър го дига, и той отива; Той го изтръгва с мястото му.
22 Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
Защото Бог ще хвърли върху него беди, и не ще го пожали; Той ще се старае да избяга от ръката Му.
23 Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
Ще изпляскат с ръце против него, И ще му подсвиркват така, че ще бяга от мястото си.
