Йов 26
1 А Йов відповів та й сказав:
Job prit la parole et dit:
2 „Як безси́лому ти допоміг, як раме́но підпер ти немо́жному?
Comme tu sais bien venir en aide à la faiblesse! Comme tu prêtes secours au bras sans force!
3 Що ти радив немудрому, й яку раду подав багатьом?
Quels bons conseils tu donnes à celui qui manque d’intelligence! Quelle abondance de sagesse tu fais paraître!
4 Кому́ ти слова́ говорив, і чий дух вийшов з тебе?
A qui s’adressent tes paroles? Et qui est-ce qui t’inspire?
5 Рефаїми тремтять під водою й всі її ме́шканці.
Devant Dieu les ombres tremblent Au-dessous des eaux et de leurs habitants;
Devant lui le séjour des morts est nu, L’abîme n’a point de voile. (Sheol h7585)
7 Він над порожнечею пі́вніч простяг, на нічо́му Він землю повісив.
Il étend le septentrion sur le vide, Il suspend la terre sur le néant.
8 Він зав'я́зує воду в Своїх облака́х, і не розбива́ється хмара під ними.
Il renferme les eaux dans ses nuages, Et les nuages n’éclatent pas sous leur poids.
9 Він поставив престо́ла Свого, розтягнув над ним хмару Свою.
Il couvre la face de son trône, Il répand sur lui sa nuée.
10 На поверхні води Він зазна́чив межу́ аж до границі між світлом та те́мрявою.
Il a tracé un cercle à la surface des eaux, Comme limite entre la lumière et les ténèbres.
11 Стовпи неба тремтять та страша́ться від гніву Його.
Les colonnes du ciel s’ébranlent, Et s’étonnent à sa menace.
12 Він міццю Своєю вспоко́ює море, і Своїм розумом нищить Рага́ва.
Par sa force il soulève la mer, Par son intelligence il en brise l’orgueil.
13 Своїм Духом Він небо прикра́сив, рука Його в ньому створила втікаючого Скорпіо́на.
Son souffle donne au ciel la sérénité, Sa main transperce le serpent fuyard.
14 Таж це все — самі кі́нці дороги Його, — бо ми тільки слабке́ шепоті́ння чува́ли про Нього, грім поту́ги ж Його — хто його зрозуміє?“
Ce sont là les bords de ses voies, C’est le bruit léger qui nous en parvient; Mais qui entendra le tonnerre de sa puissance?
