Йов 24
1 Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
¿Por qué no son reservados los tiempos oportunos por ʼEL-Shadday? ¿Por qué los que lo conocen no vislumbran sus días?
2 Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,
Hay los que remueven los linderos, roban los rebaños y los devoran,
3 займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.
se llevan el asno de los huérfanos, toman en prenda el buey de la viuda,
4 вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.
apartan del camino a los necesitados y hacen que se escondan todos los pobres de la tierra.
5 Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.
Allí están, como asnos del desierto. Salen a su tarea y buscan con ansia el sustento. La región fría es la que ofrece alimento a sus hijos,
6 На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
cosechan en campo ajeno, y tienen que rebuscar en la viña del perverso.
7 на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,
Pasan la noche desnudos, faltos de ropa y no tienen cobertura contra el frío.
8 мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.
El aguacero de las montañas los empapa, y se pegan a las rocas por falta de refugio.
9 Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.
Hay otros que arrancan del pecho al huérfano, y toman en prenda al bebé del pobre.
10 Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.
Hacen que anden mudos, sin ropa, y quitan las gavillas al hambriento,
11 Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!
los que exprimen el aceite en sus molinos, y pisan sus lagares, pero tienen sed.
12 Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.
Desde la ciudad gimen los hombres y claman los heridos, pero ʼElohim no atiende sus necedades.
13 Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.
Son los que se rebelan contra la luz. No quieren conocer sus caminos ni están en sus sendas.
14 На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.
De madrugada se levanta el asesino, mata al pobre y al menesteroso, y de noche actúa como ladrón.
15 А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“і засло́ну кладе на обличчя.
El adúltero espera la llegada de la noche y se dice: Nadie me verá. Y cubre su cara.
16 Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,
Mina las casas en la oscuridad. Durante el día se encierra. No conoce la luz del sol.
17 бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.
Porque la mañana le es lo mismo que densa oscuridad, porque está familiarizado con los terrores de densa oscuridad.
18 Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.
Es veloz sobre la superficie del agua. Su parte es maldita en la tierra. No volverá por el camino de las viñas.
Como la sequía y el calor le roban el agua a la nieve, así hace el Seol a los que pecaron. (Sheol h7585)
20 Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!
Los olvidará el seno materno. Dulce será su sabor a los gusanos. Nunca serán recordados, y como un árbol serán quebrantados los perversos.
21 Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.
Porque maltrataron a la estéril, a la que no da a luz, y no hacen bien a la viuda.
22 А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!
La sequía arruina también a los poderosos con su poder. Se levantan y no creen ni en su propia vida.
23 Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:
ʼElohim les da seguridad, y ellos confían en ella. Los ojos de Él observan sus caminos.
24 піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.
Aunque ensalzados por un tiempo, desaparecen. Son abatidos, marchitados como plantas y cortados como espigas.
25 Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомо́вцем, а слово моє на марно́ту обе́рне?“
Si esto no es así, ¿quién me puede probar que soy un mentiroso, y dejar sin valor mis palabras?
