Йов 24
1 Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
Почто же Господа утаишася часы,
2 Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,
нечестивии же предел преидоша, стадо с пастырем разграбивше?
3 займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.
Подяремника сирых отведоша и вола вдовича в залог взяша:
4 вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.
уклониша немощных от пути праведнаго, вкупе же скрышася кротцыи земли:
5 Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.
изыдоша же, яко осли на село, на мя, изступивше своего чина: сладок бысть хлеб им ради юных.
6 На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
Ниву прежде времене не свою сущу пожаша, немощнии же виноград нечестивых без мзды и без брашна возделаша:
7 на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,
нагих многих успиша без риз, одежду же души их отяша:
8 мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.
каплями горскими мокнут, занеже не имеяху покрова, в камение облекошася:
9 Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.
восхитиша сироту от сосца, падшаго же смириша:
10 Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.
нагия же успиша неправедно, от алчущих же хлеб отяша:
11 Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!
в теснинах неправедно заседоша, пути же праведнаго не ведеша.
12 Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.
Уже из града и из домов своих изгоними бываху, душа же младенцев стеняше вельми: Бог же почто сих посещения не сотвори?
13 Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.
На земли сущым им, и не разумеша, пути же праведнаго не ведеша, ни по стезям его ходиша.
14 На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.
Разумев же их дела, предаде их во тму, и в нощи будет яко тать.
15 А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“і засло́ну кладе на обличчя.
И око прелюбодея сохрани тму, глаголя: не узрит мя око: и покрывало лицу наложи.
16 Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,
Прокопа в нощи храмины, во днех же запечатлеша себе, не познаша света:
17 бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.
яко абие заутра им сень смерти, понеже познает мятеж сени смертныя.
18 Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.
Легок есть на лицы воды: проклята буди часть их на земли, да явятся же садовия их на земли суха:
рукоятие бо сирых разграбиша. (Sheol h7585)
20 Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!
Потом воспомянен бысть ему грех, и якоже мгла росы изчезе: воздано же буди ему, еже содея, сокрушен же буди всяк неправдив яко древо неизцельно:
21 Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.
неплодней бо не добро сотвори и жены не помилова.
22 А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!
Яростию же низврати немощныя: востав убо не имать веры яти о своем житии.
23 Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:
Егда же разболится, да не надеется здрав быти, но падет недугом.
24 піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.
Многи бо озлоби высота его: увяде же яко злак в знои, или якоже клас от стебла сам отпад.
25 Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомо́вцем, а слово моє на марно́ту обе́рне?“
Аще же ни, кто есть глаголяй лжу ми глаголати, и положит ни во чтоже глаголы моя?
