Йов 24
1 Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
Зашто Свемогућем нису сакривена времена? И који Га знају, не виде дана Његових?
2 Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,
Међе помичу безбожни, отимају стадо и пасу;
3 займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.
Магарца сиротама одгоне; у залогу узимају вола удовици;
4 вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.
Сиромахе одбијају с пута; убоги у земљи крију се сви.
5 Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.
Гле, као дивљи магарци у пустињи излазе на посао свој устајући рано на плен; пустиња је храна њима и деци њиховој.;
6 На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
Жању њиву и беру виноград који није њихов;
7 на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,
Гола нагоне да ноћује без хаљине, који се немају чим покрити по зими,
8 мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.
Окисли од пљуска у гори, немајући заклона, привијају се к стени.
9 Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.
Грабе сироче од дојке и са сиромаха скидају залог.
10 Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.
Голог остављају да иде без хаљине, и оне који носе снопове да гладују.
11 Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!
Који међу њиховим зидовима уље цеде и грожђе у кацама газе, подносе жеђ.
12 Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.
Људи у граду уздишу, и душе побијених вичу, а Бог не укида то.
13 Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.
Они се противе светлости, не знају за путеве њене и не стају на стазама њеним.
14 На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.
Зором устајући крвник убија сиромаха и убогог; а ноћу је као лупеж.
15 А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“і засло́ну кладе на обличчя.
И око курварово пази на сумрак говорећи: Да ме око не види. И сакрива лице.
16 Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,
Прокопавају по мраку куће, које обдан себи забележе; не знају за светлост.
17 бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.
Јер је зора њима свима сен смртни; ако их ко позна, страх их је сена смртног.
18 Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.
Брзи су као поврх воде, проклет је део њихов на земљи; неће видети пута виноградског.
Као што суша и врућина граби воде снежне, тако гроб грешнике. (Sheol h7585)
20 Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!
Заборавља их утроба материна, слатки су црвима, не спомињу се више; као дрво скршиће се неправедник.
21 Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.
Здружује с њим нероткињу која не рађа, и удовици не чини добра.
22 А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!
Граби јаке својом силом; остане ли који, не узда се у живот свој.
23 Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:
Да му Бог да у шта ће се поуздати; али очи Његове пазе на њихове путе.
24 піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.
Узвисе се за мало, па их нема; падају и гину као сви други, и као врх од класа одсецају се.
25 Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомо́вцем, а слово моє на марно́ту обе́рне?“
Није ли тако? Ко ће ме утерати у лаж и обратити у ништа речи моје?
