< Йов 24 >
1 Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
Por que os tempos não são marcados pelo Todo-Poderoso? Por que os que o conhecem não veem seus dias?
2 Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,
Há os que mudam os limites de lugar, roubam rebanhos, e os apascentam.
3 займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.
Levam o asno do órfão; penhoram o boi da viúva.
4 вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.
Desviam do caminho aos necessitados; os pobres da terra juntos se escondem.
5 Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.
Eis que como asnos selvagens no deserto eles saem a seu trabalho buscando insistentemente por comida; o deserto dá alimento a ele [e a seus] filhos.
6 На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
No campo colhem sua forragem, e vindimam a vinha do perverso.
7 на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,
Passam a noite nus, por falta de roupa; sem terem coberta contra o frio.
8 мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.
Pelas correntes das montanhas são molhados e, não tendo abrigo, abraçam-se às rochas.
9 Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.
[Há os que] arrancam ao órfão do peito, e do pobre tomam penhor.
10 Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.
Ao nus fazem andar sem vestes, e fazem os famintos carregarem feixes.
11 Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!
Entre suas paredes espremem o azeite; pisam nas prensas de uvas, e [ainda] têm sede.
12 Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.
Desde a cidade as pessoas gemem, e as almas dos feridos clamam; Mas Deus não dá atenção ao erro.
13 Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.
Há os que se opõem à luz; não conhecem seus caminhos, nem permanecem em suas veredas.
14 На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.
De manhã o homicida se levanta, mata ao pobre e ao necessitado, e de noite ele age como ladrão.
15 А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“і засло́ну кладе на обличчя.
O olho do adúltero aguarda o crepúsculo, dizendo: Olho nenhum me verá; E esconde seu rosto.
16 Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,
Nas trevas vasculham as casas, de dia eles se trancam; não conhecem a luz.
17 бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.
Porque a manhã é para todos eles como sombra de morte; pois são conhecidos dos pavores de sombra de morte.
18 Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.
Ele é ligeiro sobre a superfície das águas; maldita é sua porção sobre a terra; não se vira para o caminho das vinhas.
19 Як посу́ха та спе́ка їдять сніжну во́ду, так шео́л поїсть грі́шників! (Sheol )
A seca e o calor desfazem as águas da neve; assim [faz] o Xeol aos que pecaram. (Sheol )
20 Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!
A mãe se esquecerá dele; doce será para os vermes; nunca mais haverá memória [dele], e a perversidade será quebrada como um árvore.
21 Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.
Aflige à mulher estéril, [que] não dá à luz; e nenhum bem faz à viúva.
22 А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!
Mas [Deus] arranca aos poderosos com seu poder; [quando] Deus se levanta, não há vida segura.
23 Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:
Se ele lhes dá descanso, nisso confiam; [mas] os olhos de [Deus] estão [postos] nos caminhos deles.
24 піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.
São exaltados por um pouco [de tempo], mas [logo] desaparecem; são abatidos, encerrados como todos, e cortados como cabeças das espigas.
25 Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомо́вцем, а слово моє на марно́ту обе́рне?“
Se não é assim, quem me desmentirá, ou anulará minhas palavras?