Йов 24
1 Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
[Ab Omnipotente non sunt abscondita tempora: qui autem noverunt eum, ignorant dies illius.
2 Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,
Alii terminos transtulerunt; diripuerunt greges, et paverunt eos.
3 займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.
Asinum pupillorum abegerunt, et abstulerunt pro pignore bovem viduæ.
4 вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.
Subverterunt pauperum viam, et oppresserunt pariter mansuetos terræ.
5 Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.
Alii quasi onagri in deserto egrediuntur ad opus suum: vigilantes ad prædam, præparant panem liberis.
6 На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
Agrum non suum demetunt, et vineam ejus, quem vi oppresserint, vindemiant.
7 на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,
Nudos dimittunt homines, indumenta tollentes, quibus non est operimentum in frigore:
8 мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.
quos imbres montium rigant, et non habentes velamen, amplexantur lapides.
9 Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.
Vim fecerunt deprædantes pupillos, et vulgum pauperem spoliaverunt.
10 Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.
Nudis et incedentibus absque vestitu, et esurientibus tulerunt spicas.
11 Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!
Inter acervos eorum meridiati sunt, qui calcatis torcularibus sitiunt.
12 Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.
De civitatibus fecerunt viros gemere, et anima vulneratorum clamavit: et Deus inultum abire non patitur.
13 Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.
Ipsi fuerunt rebelles lumini: nescierunt vias ejus, nec reversi sunt per semitas ejus.
14 На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.
Mane primo consurgit homicida; interficit egenum et pauperem: per noctem vero erit quasi fur.
15 А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“і засло́ну кладе на обличчя.
Oculus adulteri observat caliginem, dicens: Non me videbit oculus: et operiet vultum suum.
16 Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,
Perfodit in tenebris domos, sicut in die condixerant sibi, et ignoraverunt lucem.
17 бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.
Si subito apparuerit aurora, arbitrantur umbram mortis: et sic in tenebris quasi in luce ambulant.
18 Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.
Levis est super faciem aquæ: maledicta sit pars ejus in terra, nec ambulet per viam vinearum.
Ad nimium calorem transeat ab aquis nivium, et usque ad inferos peccatum illius. (Sheol h7585)
20 Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!
Obliviscatur ejus misericordia; dulcedo illius vermes: non sit in recordatione, sed conteratur quasi lignum infructuosum.
21 Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.
Pavit enim sterilem quæ non parit, et viduæ bene non fecit.
22 А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!
Detraxit fortes in fortitudine sua, et cum steterit, non credet vitæ suæ.
23 Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:
Dedit ei Deus locum pœnitentiæ, et ille abutitur eo in superbiam: oculi autem ejus sunt in viis illius.
24 піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.
Elevati sunt ad modicum, et non subsistent: et humiliabuntur sicut omnia, et auferentur, et sicut summitates spicarum conterentur.
25 Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомо́вцем, а слово моє на марно́ту обе́рне?“
Quod si non est ita, quis me potest arguere esse mentitum, et ponere ante Deum verba mea?]
