Йов 24
1 Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
"Warum sind vom Allmächtigen die Zeiten nimmer eingehalten? Denn seine Tage haben seine Gläubigen niemals erlebt.
2 Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,
Man rückt die Grenzen, raubt die Herden und treibt sie offen auf die Weide.
3 займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.
Der Waisen Esel treibt man fort und nimmt der Witwe Rind zum Pfande.
4 вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.
Die Armen stößt man von dem Wege; die Elenden im Lande müssen sich zumal verstecken.
5 Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.
Gleich wilden Eseln müssen sie durch jener Schuld die Zehrung in der Steppe suchen und Brot daselbst für ihre Kinder holen.
6 На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
Auf dem Felde eines Bösewichtes müssen sie als Schnitter schaffen, im Weinberg eines Frevlers Lese halten.
7 на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,
Bei Nacht liegen sie nackt, der Kleidung bar, und bar der Hülle in der Kälte.
8 мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.
Vom Regenguß auf Bergen triefen sie und schmiegen obdachlos sich an den Fels.
9 Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.
Man raubt die Waise von der Mutter Brust und pfändet des Bedrückten Kinder.
10 Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.
Die gehen nackt einher, der Kleider bar, und schleppen hungernd Garben.
11 Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!
Sie keltern zwischen Gruben Öl und müssen dürsten, wenn sie Keltern treten.
12 Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.
Sie stöhnen unter Sklavenangst; um Hilfe schreien diese Opfer; doch Gott zeigt keine Gunst.
13 Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.
Und jene sind's doch, die das Licht verachten und seine Pfade nimmer kennen noch seine Wege je betreten.
14 На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.
Beim Morgengrauen steht der Mörder auf; er tötet Friedliche und Arme, und in der Nacht schleicht hin der Dieb.
15 А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“і засло́ну кладе на обличчя.
Des Ehebrechers Auge lauert auf die Dämmerung; kein Auge, denkt er, wird mich sehen, und legt sich eine Hülle vors Gesicht.
16 Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,
Er dringt im Finstern in die Häuser ein. - Bei Tage fürchten sie sich sehr und wollen von dem Licht nichts wissen;
17 бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.
denn ihnen allen ist ein Graus der Morgen, der Augenblick ein Höllenschrecken, wo man sie kennen kann.
18 Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.
Er schwebet leichthin über den Gewässern. 'Verflucht wird ihr Besitz auf Erden.' Er gibt nicht auf den Weg der Sünder acht.
Die Dürre und die Hitze nehmen Schneegewässer fort, die Unterwelt die, so gesündigt haben. (Sheol h7585)
20 Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!
Mitleid vergißt ihn. Gewürm labt sich an ihm, und man gedenkt nicht seiner mehr. Zerschmettert wie ein Baum so wird der Frevler.
21 Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.
Er gibt der Unfruchtbaren, Kinderlosen Hab und Gut; den Witwen aber tut er nimmer Gutes.
22 А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!
Lang leben läßt er Mächtige durch seine Macht. Da gibt es einen, deran den Lebenden nicht glaubt,
23 Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:
und doch gibt er ihm Sicherheit, auf die er sich verlassen kann. Doch seine Augen wachen über solcher Wege.
24 піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.
Hoch stehn sie da. Nur eine kleine Zeit, sie sind nicht mehr. Sie sinken hin, wie alle anderen sterbend. Gleichwie die besten Ähren, also sind sie voll.
25 Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомо́вцем, а слово моє на марно́ту обе́рне?“
Wenn's nicht so ist, wer straft mich Lügen und macht mein Wort zunichte?"
