Йов 24
1 Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
Why, seeing times [are] not hid from the Almighty, do they that know him not see his days?
2 Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,
[Some] remove the landmarks: they violently take away flocks, and [their] feed.
3 займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.
They drive away the ass of the fatherless, they take the widow's ox for a pledge.
4 вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.
They turn the needy out of the way: the poor of the earth hide themselves together.
5 Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.
Behold, [as] wild asses in the desert, they go forth to their work; rising betimes for a prey: the wilderness [yieldeth] food for them [and] for [their] children.
6 На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
They reap [every one] his corn in the field: and they gather the vintage of the wicked.
7 на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,
They cause the naked to lodge without clothing, that [they have] no covering in the cold.
8 мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.
They are wet with the showers of the mountains, and embrace the rock for want of a shelter.
9 Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.
They pluck the fatherless from the breast, and take a pledge of the poor.
10 Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.
They cause [him] to go naked without clothing, and they take away the sheaf [from] the hungry;
11 Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!
[Who] make oil within their walls, [and] tread [their] wine-presses, and suffer thirst.
12 Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.
Men groan from out of the city, and the soul of the wounded crieth out: yet God layeth not folly [to them].
13 Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.
They are of those that rebel against the light; they know not its ways, nor abide in its paths.
14 На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.
The murderer rising with the light killeth the poor and needy, and in the night is as a thief.
15 А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“і засло́ну кладе на обличчя.
The eye also of the adulterer waiteth for the twilight, saying, No eye shall see me: and disguiseth [his] face.
16 Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,
In the dark they dig through houses, [which] they had marked for themselves in the day-time: they know not the light.
17 бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.
For the morning [is] to them even as the shades of death: if [one] knoweth [them], [they are in] the terrors of the shades of death.
18 Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.
He [is] swift as the waters; their portion is cursed in the earth: he beholdeth not the way of the vineyards.
Drouth and heat consume the snow-waters: [so doth] the grave [those who] have sinned. (Sheol h7585)
20 Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!
The womb shall forget him; the worm shall feed sweetly on him; he shall be no more remembered; and wickedness shall be broken as a tree.
21 Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.
He oppresseth the barren [that] beareth not: and doeth not good to the widow.
22 А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!
He draweth also the mighty with his power: he riseth up, and no [man] is sure of life.
23 Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:
[Though] it is given him [to be] in safety, on which he resteth; yet his eyes [are] upon their ways.
24 піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.
They are exalted for a little while, but are gone and brought low; they are taken out of the way as all [others], and cut off as the tops of the ears of corn.
25 Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомо́вцем, а слово моє на марно́ту обе́рне?“
And if [it is] not [so] now, who will make me a liar, and make my speech of no worth?
