Йов 24
1 Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
Hvorfor har ej den Almægtige opsparet Tider, hvi får de, som kender ham, ikke hans Dage at se?
2 Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,
De onde flytter Markskel, ranede Hjorde har de på Græs.
3 займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.
faderløses Æsel fører de bort, tager Enkens Okse som Borgen:
4 вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.
de trænger de fattige af Vejen. Landets arme må alle skjule sig.
5 Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.
Som vilde Æsler i Ørkenen går de ud til deres Gerning søgende efter Næring; Steppen er Brød for Børnene.
6 На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
De høster på Marken om Natten, i Rigmandens Vingård sanker de efter.
7 на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,
Om Natten ligger de nøgne, uden Klæder, uden Tæppe i Hulden.
8 мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.
De vædes af Bjergenes Regnskyl, klamrer sig af Mangel på Ly til Klippen.
9 Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.
- Man river den faderløse fra Brystet, tager den armes Barn som Borgen.
10 Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.
Nøgne vandrer de, uden Klæder, sultne bærer de Neg;
11 Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!
mellem Murene presser de Olie. de træder Persen og tørster.
12 Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.
De drives fra By og Hus, og Børnenes Hunger skriger. Men Gud, han ænser ej vrangt.
13 Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.
Andre hører til Lysets Fjender, de kender ikke hans Veje og holder sig ej på hans Stier:
14 На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.
Før det lysner, står Morderen op, han myrder arm og fattig; om Natten sniger Tyven sig om;
15 А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“і засло́ну кладе на обличчя.
Horkarlens Øje lurer på Skumring, han tænker: "Intet Øje kan se mig!" og skjuler sit Ansigt under en Maske.
16 Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,
I Mørke bryder de ind i Huse, de lukker sig inde om Dagen, thi ingen af dem vil vide af Lys.
17 бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.
For dem er Mørket Morgen, thide er kendt med Mørkets Rædsler.
18 Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.
Over Vandfladen jages han hen, hans Arvelod i Landet forbandes, han færdes ikke på Vejen til Vingården.
Som Tørke og Hede tager Snevand, så Dødsriget dem, der har syndet. (Sheol h7585)
20 Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!
Han er glemt på sin Hjemstavns Torv, hans Storhed kommes ej mer i Hu, Uretten knækkes som Træet.
21 Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.
Han var ond mod den golde, der ikke fødte, mod Enken gjorde han ikke vel;
22 А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!
dem, det gik skævt, rev han bort i sin Vælde. Han står op og er ikke tryg på sit Liv,
23 Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:
han styrtes uden Håb og Støtte, og på hans Veje er idel Nød.
24 піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.
Hans Storhed er stakket, så er han ej mer, han bøjes og skrumper ind som Melde og skæres af som Aksenes Top.
25 Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомо́вцем, а слово моє на марно́ту обе́рне?“
Og hvis ikke - hvo gør mig til Løgner, hvo gør mine Ord til intet?
