Йов 23
1 А Йов відповів та й сказав:
Eyüp şöyle yanıtladı:
2 „Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.
“Bugün de acı acı yakınacağım, İniltime karşın Tanrı'nın üzerimdeki eli ağırdır.
3 О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!
Keşke O'nu nerede bulacağımı bilseydim, Tahtına varabilseydim!
4 Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —
Davamı önünde dile getirir, Kanıtlarımı art arda sıralardım.
5 розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.
Bana vereceği yanıtı öğrenir, Ne diyeceğini anlardım.
6 Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!
Eşsiz gücüyle bana karşı mı çıkardı? Hayır, yalnızca dinlerdi beni.
7 Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.
Haklı kişi davasını oraya, O'nun önüne getirebilirdi, Ben de yargılanmaktan sonsuza dek kurtulurdum.
8 Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,
“Doğuya gitsem orada değil, Batıya gitsem O'nu bulamıyorum.
9 на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.
Kuzeyde iş görse O'nu seçemiyorum, Güneye dönse O'nu göremiyorum.
10 А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!
Ama O tuttuğum yolu biliyor, Beni sınadığında altın gibi çıkacağım.
11 Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.
Adımlarını yakından izledim, Sapmadan yolunu tuttum.
12 Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.
Ağzından çıkan buyruklardan ayrılmadım, Günlük ekmeğimden çok ağzından çıkan sözlere değer verdim.
13 Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
“O tek başınadır, kim O'nu caydırabilir? Canı ne isterse onu yapar.
14 бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!
Benimle ilgili kararını yerine getirir, Daha nice tasarısı vardır.
15 Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.
Bu yüzden dehşete düşerim huzurunda, Düşündükçe korkarım O'ndan.
16 А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,
Tanrı cesaretimi kırdı, Her Şeye Gücü Yeten beni yıldırdı.
17 бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
Karanlık beni susturamadı, Yüzümü örten koyu karanlık.
