Йов 23
1 А Йов відповів та й сказав:
Då svara Job og sagde:
2 „Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.
«Endå gjeld klaga mi for tråss, tungt legg eg handi på min sukk.
3 О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!
Berre eg kunde finna honom og koma til hans bustad fram!
4 Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —
Då la eg fram for han mi sak og fyllte munnen min med prov.
5 розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.
Då høyrde eg kva svar han gav, og merka det han sa til meg.
6 Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!
Vilde med magt han mot meg standa? Nei, lyda på meg vilde han.
7 Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.
Ein skuldfri stod då for han fram; for alltid slapp eg domar min.
8 Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,
Gjeng eg i aust, han er’kje der; mot vest, eg vert han ikkje var;
9 на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.
i nord han verkar, ei eg ser han, han snur mot sud, eg ser han ikkje.
10 А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!
For all den veg eg fer han kjenner; prøvde han meg, eg var som gull.
11 Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.
Min fot hev fylgt i faret hans; hans veg eg gjeng ubrigdeleg,
12 Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.
veik ei frå det hans lippa baud, meir enn mi lov eg lydde hans.
13 Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
Men ein er han, kven hindrar honom? Det han hev hug til, gjer han og.
14 бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!
Han um min lagnad avgjerd tek, og hev med meg so mangt i emning.
15 Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.
Eg difor ræddast for hans åsyn, når eg det minnest, skjelv eg for han.
16 А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,
Ja, Gud hev brote ned mitt mod, og Allvald hev gjort meg fælen,
17 бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
ei er det myrkret som meg tyner, og ei mi eigi myrke åsyn.
