Йов 23
1 А Йов відповів та й сказав:
Da tok Job til orde og sa:
2 „Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.
Ennu idag gjelder min klage for å være gjenstridighet; min hånd hviler dog tungt på mitt sukk.
3 О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!
Bare jeg visste å finne ham og kunde komme frem til hans trone!
4 Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —
Jeg skulde legge min sak frem for hans åsyn og fylle min munn med beviser.
5 розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.
Jeg skulde få vite de ord han vilde svare mig, og merke mig hvad han vilde si til mig.
6 Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!
Skulde han da med full kraft stride mot mig? Mon ikke just han skulde akte på mine ord?
7 Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.
Da skulde en rettskaffen mann gå i rette med ham, og jeg skulde slippe fra min dommer for all tid.
8 Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,
Men går jeg mot øst, så er han ikke der; går jeg mot vest, så blir jeg ikke var ham;
9 на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.
er han virksom i nord, så ser jeg ham ikke; går han mot syd, så øiner jeg ham ikke.
10 А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!
For han kjenner den vei jeg holder mig til; prøvde han mig, så skulde jeg gå frem av prøven som gullet.
11 Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.
Min fot holdt sig i hans spor; jeg fulgte hans vei og bøide ikke av.
12 Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.
Fra hans lebers bud vek jeg ikke; fremfor min egen lov aktet jeg på hans munns ord.
13 Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
Men han er den eneste, og hvem hindrer ham? Hvad hans sjel lyster, det gjør han.
14 бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!
For han fullbyrder det han har fastsatt for mig, og av sådant er det meget hos ham.
15 Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.
Derfor reddes jeg for ham; tenker jeg på det, så bever jeg for ham.
16 А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,
Og Gud har knekket mitt mot, og den Allmektige har forferdet mig,
17 бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
fordi jeg ikke blev rykket bort før mørket kom, og fordi han ikke skjulte ulykkens natt for mig.
