Йов 23
1 А Йов відповів та й сказав:
Respondens autem Iob, ait:
2 „Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.
Nunc quoque in amaritudine est sermo meus, et manus plagæ meæ aggravata est super gemitum meum.
3 О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!
Quis mihi tribuat ut cognoscam et inveniam illum, et veniam usque ad solium eius?
4 Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —
Ponam coram eo iudicium, et os meum replebo increpationibus.
5 розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.
Ut sciam verba, quæ mihi respondeat, et intelligam quid loquatur mihi.
6 Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!
Nolo multa fortitudine contendat mecum, nec magnitudinis suæ mole me premat.
7 Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.
Proponat æquitatem contra me, et perveniat ad victoriam iudicium meum.
8 Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,
Si ad Orientem iero, non apparet: si ad Occidentem, non intelligam eum.
9 на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.
Si ad sinistram, quid agam? non apprehendam eum: si me vertam ad dexteram, non videbo illum.
10 А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!
Ipse vero scit viam meam, et probavit me quasi aurum, quod per ignem transit:
11 Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.
Vestigia eius secutus est pes meus, viam eius custodivi, et non declinavi ex ea.
12 Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.
A mandatis labiorum eius non recessi, et in sinu meo abscondi verba oris eius.
13 Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
Ipse enim solus est, et nemo avertere potest cogitationem eius: et anima eius quodcumque voluit, hoc fecit.
14 бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!
Cum expleverit in me voluntatem suam, et alia multa similia præsto sunt ei.
15 Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.
Et idcirco a facie eius turbatus sum, et considerans eum, timore sollicitor.
16 А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,
Deus mollivit cor meum, et Omnipotens conturbavit me.
17 бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
Non enim perii propter imminentes tenebras, nec faciem meam operuit caligo.
