Йов 23
1 А Йов відповів та й сказав:
Allora Giobbe rispose e disse:
2 „Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.
“Anche oggi il mio lamento è una rivolta, per quanto io cerchi di comprimere il mio gemito.
3 О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!
Oh sapessi dove trovarlo! potessi arrivare fino al suo trono!
4 Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —
Esporrei la mia causa dinanzi a lui, riempirei d’argomenti la mia bocca.
5 розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.
Saprei quel che mi risponderebbe, e capirei quello che avrebbe da dirmi.
6 Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!
Contenderebbe egli meco con la sua gran potenza? No! invece, mi presterebbe attenzione.
7 Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.
Là sarebbe un uomo retto a discutere con lui, e sarei dal mio giudice assolto per sempre.
8 Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,
Ma, ecco, se vo ad oriente, egli non c’è; se ad occidente, non lo trovo;
9 на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.
se a settentrione, quando vi opera, io non lo veggo; si nasconde egli nel mezzodì, io non lo scorgo.
10 А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!
Ma la via ch’io batto ei la sa; se mi mettesse alla prova, ne uscirei come l’oro.
11 Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.
Il mio piede ha seguito fedelmente le sue orme, mi son tenuto sulla sua via senza deviare;
12 Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.
non mi sono scostato dai comandamenti delle sue labbra, ho riposto nel mio seno le parole della sua bocca.
13 Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
Ma la sua decisione e una; chi lo farà mutare? Quello ch’ei desidera, lo fa;
14 бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!
egli eseguirà quel che di me ha decretato; e di cose come queste ne ha molte in mente.
15 Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.
Perciò nel suo cospetto io sono atterrito; quando ci penso, ho paura di lui.
16 А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,
Iddio m’ha tolto il coraggio, l’Onnipotente mi ha spaventato.
17 бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
Questo mi annienta: non le tenebre, non la fitta oscurità che mi ricopre.
