Йов 23
1 А Йов відповів та й сказав:
E GIOBBE rispose, e disse:
2 „Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.
Ancor oggi il mio lamento [è] ribellione; [Benchè] la mia piaga sia aggravata sopra i miei sospiri.
3 О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!
Oh! sapessi io pure ove trovare [Iddio!] Io andrei infino al suo trono;
4 Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —
Io sporrei per ordine la mia ragione nel suo cospetto, Ed empierei la mia bocca di argomenti;
5 розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.
Io saprei le parole ch'egli mi risponderebbe, E intenderei ciò ch'egli mi direbbe.
6 Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!
Contenderebbe egli meco con grandezza di forza? No; anzi egli avrebbe riguardo a me.
7 Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.
Ivi l'uomo diritto verrebbe a ragione con lui, Ed io sarei in perpetuo liberato dal mio giudice.
8 Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,
Ecco, [se] io vo innanzi, egli non [vi è]; Se indietro, io non lo scorgo;
9 на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.
[Se a man] sinistra, quando egli opera, io nol veggo; [Se a man] destra, egli si nasconde, ed io non posso vederlo.
10 А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!
Quando egli avrà conosciuta la mia via, E mi avrà esaminato, io uscirò fuori come oro.
11 Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.
Il mio piè si è attenuto alle sue pedate; Io ho guardata la sua via, e non me ne son rivolto.
12 Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.
Ed anche non ho rimosso [d'innanzi a me] il comandamento delle sue labbra; Io ho riposte appo me le parole della sua bocca, Più [caramente] che la mia provvisione ordinaria.
13 Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
Ma, [se] egli [è] in un [proponimento], chi ne lo storrà? Se l'anima sua desidera [di fare una cosa], egli la farà.
14 бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!
Egli certo compierà ciò ch'egli ha statuito di me; E molte tali cose [sono] appo lui.
15 Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.
Perciò io sono smarrito per cagion di lui; [Se] io ci penso, io ho spavento di lui.
16 А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,
Certo Iddio mi ha fatto struggere il cuore, E l'Onnipotente mi ha conturbato.
17 бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
Perchè non sono io stato troncato, per non veder le tenebre? E [perchè] ha egli nascosta l'oscurità d'innanzi a me?
