Йов 23
1 А Йов відповів та й сказав:
Felele pedig Jób, és monda:
2 „Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.
Még most is keserű az én beszédem; súlyosabb rajtam a csapás, ha panaszkodom.
3 О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!
Oh ha tudnám, hogy megtalálom őt, elmennék szinte az ő székéig.
4 Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —
Elébe terjeszteném ügyemet, számat megtölteném mentő erősségekkel.
5 розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.
Hadd tudnám meg, mely szavakkal felelne nékem; hadd érteném meg, mit szólana hozzám.
6 Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!
Vajjon erejének nagy volta szerint perelne-é velem? Nem; csak figyelmezne reám!
7 Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.
Ott egy igaz perelne ő vele; azért megszabadulhatnék birámtól örökre!
8 Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,
Ámde kelet felé megyek és nincsen ő, nyugot felé és nem veszem őt észre.
9 на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.
Bal kéz felől cselekszik, de meg nem foghatom; jobb kéz felől rejtőzködik és nem láthatom.
10 А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!
De ő jól tudja az én utamat. Ha megvizsgálna engem, úgy kerülnék ki, mint az arany.
11 Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.
Lábam az ő nyomdokát követte; utát megőriztem és nem hajoltam el.
12 Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.
Az ő ajakinak parancsolatától sem tértem el; szájának beszédeit többre becsültem, mint életem táplálékát.
13 Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
Ő azonban megmarad egy mellett. Kicsoda téríthetné el őt? És a mit megkiván lelke, azt meg is teszi.
14 бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!
Bizony végbe viszi, a mi felőlem elrendeltetett, és ilyen még sok van ő nála.
15 Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.
Azért rettegek az ő színe előtt, és ha csak rá gondolok is, félek tőle.
16 А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,
Mert Isten félemlítette meg az én szívemet, a Mindenható rettentett meg engem.
17 бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
Miért is nem pusztultam el e sötétség előtt, vagy miért nem takarta el előlem e homályt?!
