Йов 23
1 А Йов відповів та й сказав:
S felelt Jób és mondta:
2 „Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.
Ma is ellenszegülő a panaszom: csapásom ránehezedik nyögésemre.
3 О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!
Vajha tudnám, hogy találhatom, hogy eljutok székhelyéig:
4 Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —
eléje terjeszteném az ügyet és szájamat megtölteném bizonyításokkal;
5 розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.
tudnám mely szavakkal felel nekem, s megérteném, mit mond nekem.
6 Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!
Vajon erőnek teljével pörölne-e velem? Nem! Csakhogy ügyelne ő rám!
7 Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.
Akkor az egyenes szállt vele vitára, s örökre megmenekülnék bírámtól.
8 Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,
Lám, keletre megyek – s ő nincs ott, nyugatra: s nem veszem észre;
9 на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.
balról midőn működik, nem nézhetem meg, jobbra fordul és nem látom.
10 А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!
Mert ismeri az utat, melyet követek; megvizsgálna: mint az arany kerülnék ki.
11 Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.
Ösvényéhez ragaszkodott lábam, útját őriztem meg és nem hajlok el.
12 Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.
Ajkai parancsától nem mozdulok el, törvényemnél fogva megóvtam szája szavait.
13 Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
De ő az egy, ki térítheti el? S a mit lelke megkívánt, azt megcselekszi.
14 бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!
Bizony befejezi azt, mi kiszabva van nekem s efféle sok van nála.
15 Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.
Azért rémülök meg miatta, elgondolkozom és rettegek tőle.
16 А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,
Hisz Isten csüggesztette el szívemet s a Mindenható rémített meg engem;
17 бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
mert nem a sötétség miatt semmisültem meg, sem mivel arczomat a homály borította.
