Йов 23
1 А Йов відповів та й сказав:
Job prit la parole et dit:
2 „Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.
Maintenant encore ma plainte est une révolte, Mais la souffrance étouffe mes soupirs.
3 О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!
Oh! Si je savais où le trouver, Si je pouvais arriver jusqu’à son trône,
4 Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —
Je plaiderais ma cause devant lui, Je remplirais ma bouche d’arguments,
5 розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.
Je connaîtrais ce qu’il peut avoir à répondre, Je verrais ce qu’il peut avoir à me dire.
6 Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!
Emploierait-il toute sa force à me combattre? Ne daignerait-il pas au moins m’écouter?
7 Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.
Ce serait un homme droit qui plaiderait avec lui, Et je serais pour toujours absous par mon juge.
8 Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,
Mais, si je vais à l’orient, il n’y est pas; Si je vais à l’occident, je ne le trouve pas;
9 на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.
Est-il occupé au nord, je ne puis le voir; Se cache-t-il au midi, je ne puis le découvrir.
10 А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!
Il sait néanmoins quelle voie j’ai suivie; Et, s’il m’éprouvait, je sortirais pur comme l’or.
11 Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.
Mon pied s’est attaché à ses pas; J’ai gardé sa voie, et je ne m’en suis point détourné.
12 Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.
Je n’ai pas abandonné les commandements de ses lèvres; J’ai fait plier ma volonté aux paroles de sa bouche.
13 Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
Mais sa résolution est arrêtée; qui s’y opposera? Ce que son âme désire, il l’exécute.
14 бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!
Il accomplira donc ses desseins à mon égard, Et il en concevra bien d’autres encore.
15 Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.
Voilà pourquoi sa présence m’épouvante; Quand j’y pense, j’ai peur de lui.
16 А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,
Dieu a brisé mon courage, Le Tout-Puissant m’a rempli d’effroi.
17 бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
Car ce ne sont pas les ténèbres qui m’anéantissent, Ce n’est pas l’obscurité dont je suis couvert.
