Йов 23
1 А Йов відповів та й сказав:
Job vastasi ja sanoi:
2 „Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.
"Tänäänkin on valitukseni niskoittelua! Minun käteni on raskas huokaukseni tähden.
3 О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!
Oi, jospa tietäisin, kuinka löytää hänet, jospa pääsisin hänen asunnolleen!
4 Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —
Minä esittäisin hänelle riita-asian ja täyttäisin suuni todisteilla.
5 розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.
Tahtoisinpa tietää, mitä hän minulle vastaisi, ja kuulla, mitä hän minulle sanoisi.
6 Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!
Riitelisikö hän kanssani suurella voimallansa? Ei, hän vain tarkkaisi minua.
7 Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.
Silloin käräjöisi hänen kanssaan rehellinen mies, ja minä pelastuisin tuomaristani ainiaaksi.
8 Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,
Katso, minä menen itään, mutta ei ole hän siellä; menen länteen, enkä häntä huomaa;
9 на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.
jos hän pohjoisessa toimii, en häntä erota, jos hän kääntyy etelään, en häntä näe.
10 А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!
Sillä hän tietää, kussa minä kuljen. Jos hän tutkisi minut, kullan kaltaisena minä selviäisin.
11 Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.
Hänen askeleissaan on minun jalkani pysynyt, hänen tietänsä olen noudattanut siltä poikkeamatta.
12 Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.
Hänen huultensa käskystä en ole luopunut, hänen suunsa sanat minä olen kätkenyt tarkemmin kuin omat päätökseni.
13 Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
Mutta hän pysyy samana, kuka voi häntä estää? Mitä hän tahtoo, sen hän tekee.
14 бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!
Niin, hän antaa täydellisesti minulle määrätyn osan, ja sellaista on hänellä vielä tallella paljon.
15 Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.
Sentähden valtaa minut kauhu hänen kasvojensa edessä; kun sitä ajattelen, peljästyn häntä.
16 А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,
Jumala on lannistanut minun rohkeuteni, Kaikkivaltias on minut kauhistuttanut.
17 бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
Sillä en menehdy pimeän tähden, en oman itseni tähden, jonka pimeys peittää."
