Йов 23
1 А Йов відповів та й сказав:
Then Job answered and said,
2 „Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.
Even to-day is my complaint rebellious: My stroke is heavier than my groaning.
3 О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!
Oh that I knew where I might find him! That I might come even to his seat!
4 Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —
I would set my cause in order before him, And fill my mouth with arguments.
5 розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.
I would know the words which he would answer me, And understand what he would say unto me.
6 Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!
Would he contend with me in the greatness of his power? Nay; but he would give heed unto me.
7 Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.
There the upright might reason with him; So should I be delivered for ever from my judge.
8 Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,
Behold, I go forward, but he is not [there]; And backward, but I cannot perceive him;
9 на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.
On the left hand, when he doth work, but I cannot behold him; He hideth himself on the right hand, that I cannot see him.
10 А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!
But he knoweth the way that I take; When he hath tried me, I shall come forth as gold.
11 Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.
My foot hath held fast to his steps; His way have I kept, and turned not aside.
12 Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.
I have not gone back from the commandment of his lips; I have treasured up the words of his mouth more than my necessary food.
13 Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
But he is in one [mind], and who can turn him? And what his soul desireth, even that he doeth.
14 бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!
For he performeth that which is appointed for me: And many such things are with him.
15 Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.
Therefore am I terrified at his presence; When I consider, I am afraid of him.
16 А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,
For God hath made my heart faint, And the Almighty hath terrified me;
17 бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
Because I was not cut off before the darkness, Neither did he cover the thick darkness from my face.
