Йов 23
1 А Йов відповів та й сказав:
Saa tog Job til Orde og svarede:
2 „Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.
Ogsaa i Dag er der Trods i min Klage, tungt ligger hans Haand paa mit Suk!
3 О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!
Ak, vidste jeg Vej til at finde ham, kunde jeg naa hans Trone!
4 Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —
Da vilde jeg udrede Sagen for ham og fylde min Mund med Beviser,
5 розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.
vide, hvad Svar han gav mig, skønne, hvad han sagde til mig!
6 Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!
Mon han da satte sin Almagt imod mig? Nej, visselig agted han paa mig;
7 Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.
da gik en oprigtig i Rette med ham, og jeg bjærged for evigt min Ret.
8 Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,
Men gaar jeg mod Øst, da er han der ikke, mod Vest, jeg mærker ej til ham;
9 на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.
jeg søger i Nord og ser ham ikke, drejer mod Syd og øjner ham ej.
10 А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!
Thi han kender min Vej og min Vandel, som Guld gaar jeg frem af hans Prøve.
11 Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.
Min Fod har holdt fast ved hans Spor, hans Vej har jeg fulgt, veg ikke derfra,
12 Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.
fra hans Læbers Bud er jeg ikke veget, hans Ord har jeg gemt i mit Bryst.
13 Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
Men han gjorde sit Valg, hvem hindrer ham Han udfører, hvad hans Sjæl attraar.
14 бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!
Thi han fuldbyrder, hvad han bestemte, og af sligt har han meget for.
15 Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.
Derfor forfærdes jeg for ham og gruer ved Tanken om ham.
16 А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,
Ja, Gud har nedbrudt mit Mod, forfærdet mig har den Almægtige;
17 бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
thi jeg gaar til i Mørket, mit Aasyn dækkes af Mulm.
