Йов 23
1 А Йов відповів та й сказав:
Əyyub belə cavab verdi:
2 „Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.
«Bu gün də acı-acı şikayət edəcəyəm, Naləmə baxmayaraq üstümdə Allahın əli ağırdır.
3 О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!
Kaş biləydim Onu harada tapmaq olar, Məskəninə çatmaq olar.
4 Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —
O zaman davamı Onun hüzurunda dilə gətirərdim, Dəlillərimi dalbadal düzərdim.
5 розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.
Mənə verəcəyi cavabı öyrənərdim, Dediyini dərk edərdim.
6 Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!
Əzəməti, qüdrəti ilə əleyhimə çıxardımı? Xeyr, yəqin sözümə qulaq asardı.
7 Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.
Hüzurunda bir haqlı insan mübahisə etsəydi, Mən hakimimin yanında haqq qazanardım.
8 Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,
Şərqə getsəm, Allah orada deyil, Qərbə getsəm, Onu tapa bilmirəm.
9 на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.
O, şimalda işləsə, gözüm seçməz, Cənuba dönsə, Onu görə bilmərəm.
10 А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!
Amma tutduğum yolu O tanıyır, Məni sınayan zaman qızıl kimi çıxaram.
11 Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.
Hər addımını yaxından izlədim, Azmadan yoluna bağlı qaldım.
12 Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.
Ağzından çıxan əmrlərdən ayrılmadım, Gündəlik çörəkdən çox ağzından çıxan sözləri qiymətləndirdim.
13 Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
O təkbaşına dayanıb, kim Onu döndərə bilər? Könlü nə istəsə, onu edər.
14 бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!
Mənimlə bağlı qərarını yerinə yetirəcək, Belə fikirləri çoxdur.
15 Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.
Ona görə hüzurunda dəhşətə gəlirəm, Bunları düşünəndə Ondan vahimələnirəm.
16 А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,
Allah qəlbimin cəsarətini qırdı, Külli-İxtiyar məni qorxuya saldı.
17 бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
Sifətimi qatı qaranlıq bürüsə belə, Məni zülmət susdura bilməz.
