Йов 23

1 А Йов відповів та й сказав:

١ فَأَجَابَ أَيُّوبُ وَقَالَ:

2 „Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.

٢ «ٱلْيَوْمَ أَيْضًا شَكْوَايَ تَمَرُّدٌ. ضَرْبَتِي أَثْقَلُ مِنْ تَنَهُّدِي.

3 О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!

٣ مَنْ يُعْطِينِي أَنْ أَجِدَهُ، فَآتِيَ إِلَى كُرْسِيِّهِ،

4 Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —

٤ أُحْسِنُ ٱلدَّعْوَى أَمَامَهُ، وَأَمْلَأُ فَمِي حُجَجًا،

5 розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.

٥ فَأَعْرِفُ ٱلْأَقْوَالَ ٱلَّتِي بِهَا يُجِيبُنِي، وَأَفْهَمُ مَا يَقُولُهُ لِي؟

6 Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!

٦ أَبِكَثْرَةِ قُوَّةٍ يُخَاصِمُنِي؟ كَّلَّا! وَلَكِنَّهُ كَانَ يَنْتَبِهُ إِلَيَّ.

7 Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.

٧ هُنَالِكَ كَانَ يُحَاجُّهُ ٱلْمُسْتَقِيمُ، وَكُنْتُ أَنْجُو إِلَى ٱلْأَبَدِ مِنْ قَاضِيَّ.

8 Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,

٨ هَأَنَذَا أَذْهَبُ شَرْقًا فَلَيْسَ هُوَ هُنَاكَ، وَغَرْبًا فَلَا أَشْعُرُ بِهِ.

9 на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.

٩ شِمَالًا حَيْثُ عَمَلُهُ فَلَا أَنْظُرُهُ. يَتَعَطَّفُ ٱلْجَنُوبَ فَلَا أَرَاهُ.

10 А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!

١٠ «لِأَنَّهُ يَعْرِفُ طَرِيقِي. إِذَا جَرَّبَنِي أَخْرُجُ كَٱلذَّهَبِ.

11 Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.

١١ بِخَطَوَاتِهِ ٱسْتَمْسَكَتْ رِجْلِي. حَفِظْتُ طَرِيقَهُ وَلَمْ أَحِدْ.

12 Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.

١٢ مِنْ وَصِيَّةِ شَفَتَيْهِ لَمْ أَبْرَحْ. أَكْثَرَ مِنْ فَرِيضَتِي ذَخَرْتُ كَلَامَ فِيهِ.

13 Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:

١٣ أَمَّا هُوَ فَوَحْدَهُ، فَمَنْ يَرُدُّهُ؟ وَنَفْسُهُ تَشْتَهِي فَيَفْعَلُ.

14 бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!

١٤ لِأَنَّهُ يُتَمِّمُ ٱلْمَفْرُوضَ عَلَيَّ، وَكَثِيرٌ مِثْلُ هَذِهِ عِنْدَهُ.

15 Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.

١٥ مِنْ أَجْلِ ذَلِكَ أَرْتَاعُ قُدَّامَهُ. أَتَأَمَّلُ فَأَرْتَعِبُ مِنْهُ.

16 А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,

١٦ لِأَنَّ ٱللهَ قَدْ أَضْعَفَ قَلْبِي، وَٱلْقَدِيرَ رَوَّعَنِي.

17 бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!

١٧ لِأَنِّي لَمْ أُقْطَعْ قَبْلَ ٱلظَّلَامِ، وَمِنْ وَجْهِي لَمْ يُغَطِّ ٱلدُّجَى.