Йов 22
1 І заговорив теманянин Еліфа́з та й сказав:
А Елифас Теманац одговори и рече:
2 „Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі!
Може ли Богу бити човек користан? Сам је себи користан човек мудар.
3 Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?
Је ли Свемогућем радост, ако си праведан? Или Му је добит, ако ходиш без мане?
4 Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд?
Хоће ли те карати и ићи на суд с тобом зато што те се боји?
5 Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззако́нням немає кінця!
Није ли злоћа твоја велика? И неправдама твојим има ли краја?
6 Таж з братів своїх брав ти заста́ву даремно, а з наго́го одежу стягав!
Јер си узимао залог од браће своје низашта, и свлачио си хаљине с голих.
7 Не поїв ти водою знемо́женого, і від голодного стримував хліб.
Уморног ниси напојио воде, и гладноме ниси дао хлеба.
8 А си́льна люди́на — то їй оцей край, і поче́сний у ньому сидітиме.
Земља је била човека силног, и угледни је седео у њој.
9 Ти напо́рожньо вдів відсилав, і сирі́тські раме́на гноби́лись, —
Удовице си отпуштао празне, и мишице сиротама потирао си.
10 тому па́стки тебе оточи́ли, і жахає тебе наглий страх,
Зато су око тебе замке, и страши те страх изненада.
11 твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе.
И мрак је око тебе да не видиш, и поводањ покрива те.
12 Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони!
Није ли Бог на висини небеској? Погледај горе звезде, како су високо.
13 А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу?
Али ти кажеш: Шта зна Бог? Еда ли ће кроз таму судити?
14 Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“.
Облаци Га заклањају, те не види; хода по кругу небеском.
15 Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні,
Јеси ли запазио стари пут којим су ишли неправедници,
16 що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх,
Који се искоренише пре времена и вода се разли по темељу њиховом?
17 що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“
Говораху Богу: Иди од нас. Шта би им учинио Свемогући?
18 А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних!
А Он им је напунио куће добра. Али намера безбожничка далеко је од мене.
19 Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний:
Видеће праведници и радоваће се, и безазлени подсмеваће им се.
20 „Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“
Да, још није уништено добро наше, а остатак је њихов прождрао огањ.
21 Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́.
Сложи се с Њим и помири се; тако ће ти бити добро.
22 Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.
Прими из уста Његових закон, и сложи речи Његове у срцу свом.
23 Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх.
Ако се вратиш к Свемогућем, опет ћеш се назидати, ако удаљиш од шатора својих безакоње,
24 І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, —
Тада ћеш метати по праху злато и офирско злато по камењу из потока.
25 і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі!
И Свемогући биће ти злато и сребро и сила твоја.
26 Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, —
Јер ћеш се тада радовати о Господу, и подигнућеш к Богу лице своје.
27 будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш.
Молићеш Му се, и услишиће те, и завете своје извршићеш.
28 А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло.
Шта год наумиш, излазиће ти; и на путевима твојим светлиће видело.
29 Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, тому помагає.
Кад други буду понижени, рећи ћеш: Да се подигну; и Бог ће избавити оног ко је оборених очију.
30 Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“.
Избавиће и оног који није без кривице; избавиће га чистотом руку твојих.
