Йов 22
1 І заговорив теманянин Еліфа́з та й сказав:
Елифаз дин Теман а луат кувынтул ши а зис:
2 „Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі!
„Поате ун ом сэ адукэ вреун фолос луй Думнезеу? Ну, чи ынцелептул ну-шь фолосеште декыт луй.
3 Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?
Дакэ ешть фэрэ приханэ, аре Чел Атотпутерник вреун фолос? Ши дакэ трэешть фэрэ винэ, че ва кыштига Ел?
4 Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд?
Пентру евлавия та те педепсеште Ел оаре ши интрэ ла жудекатэ ку тине?
5 Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззако́нням немає кінця!
Ну-й маре рэутатя та? Ши фэрэделеӂиле тале, фэрэ нумэр?
6 Таж з братів своїх брав ти заста́ву даремно, а з наго́го одежу стягав!
Луай фэрэ причинэ зэлоаӂе де ла фраций тэй, лэсай фэрэ хайне пе чей гой.
7 Не поїв ти водою знемо́женого, і від голодного стримував хліб.
Ну дэдяй апэ омулуй ынсетат, ну вояй сэ дай пыне омулуй флэмынд.
8 А си́льна люди́на — то їй оцей край, і поче́сний у ньому сидітиме.
Цара ера а та фииндкэ ерай май таре, те ашезай ын еа фииндкэ ерай ку вазэ.
9 Ти напо́рожньо вдів відсилав, і сирі́тські раме́на гноби́лись, —
Дэдяй афарэ пе вэдуве ку мыниле гоале ши брацеле орфанилор ле фрынӂяй.
10 тому па́стки тебе оточи́ли, і жахає тебе наглий страх,
Пентру ачея ешть ынконжурат де курсе ши те-а апукат гроаза динтр-одатэ.
11 твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе.
Ну везь дар ачест ынтунерик, ачесте апе мулте каре те нэпэдеск?
12 Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони!
Ну есте Думнезеу сус ын черурь? Привеште вырфул стелелор. Че ыналт есте!
13 А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу?
Ши ту зичь: ‘Че штие Думнезеу? Поате сэ жудече Ел прин ынтунерикул де норь?
14 Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“.
Ыл ынфэшоарэ норий, ну веде нимик, болта черяскэ абя дакэ о стрэбате!’
15 Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні,
Че, врей с-апучь пе каля стрэвеке, пе каре ау урмат-о чей нелеӂюиць,
16 що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх,
каре ау фост луаць ынаинте де време ши ау цинут кыт цине ун пырыу каре се скурӂе?
17 що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“
Ей зичяу луй Думнезеу: ‘Плякэ де ла ной! Че не поате фаче Чел Атотпутерник?’
18 А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних!
Ши тотушь Думнезеу ле умплусе каселе де бунэтэць. – Департе де мине сфатул челор рэй! –
19 Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний:
Чей фэрэ приханэ вор фи марторь ай кэдерий лор ши се вор букура, чел невиноват ва рыде де ей
20 „Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“
ши ва зиче: ‘Ятэ пе потривничий ноштри нимичиць! Ятэ-ле богэцииле арсе де фок!’
21 Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́.
Ымприетенеште-те дар ку Думнезеу, ши вей авя паче; те вей букура астфел ярэшь де феричире.
22 Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.
Примеште ынвэцэтурэ дин гура Луй ши пуне-ць ла инимэ кувинтеле Луй.
23 Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх.
Вей фи ашезат ярэшь ла локул тэу дакэ те вей ынтоарче ла Чел Атотпутерник, дакэ депэртезь фэрэделеӂя дин кортул тэу.
24 І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, —
Арункэ дар аурул ын цэрынэ, арункэ аурул дин Офир ын прундул пыраелор!
25 і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі!
Ши атунч, Чел Атотпутерник ва фи аурул тэу, арӂинтул тэу, богэция та.
26 Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, —
Атунч, Чел Атотпутерник ва фи десфэтаря та, ши ыць вей ридика фаца спре Думнезеу.
27 будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш.
Ыл вей руга, ши те ва аскулта ши ыць вей путя ымплини журуинцеле.
28 А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло.
Пе че вей пуне мына ыць ва избути, пе кэрэриле тале ва стрэлучи лумина.
29 Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, тому помагає.
Винэ смериря, ту те вей руга пентру ридикаря та: Думнезеу ажутэ пе чел ку окий плекаць.
30 Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“.
Ел ва избэви кяр ши пе чел виноват, каре ышь ва датора скэпаря курэцией мынилор тале.”
