Йов 22
1 І заговорив теманянин Еліфа́з та й сказав:
Då tok Elifaz frå Teman til ords og sagde:
2 „Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі!
«Er mannen vel til gagn for Gud? Nei, vitug mann seg sjølv mun gagna.
3 Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?
Hev Allvald bate av di rettferd? Er det hans vinst, at rett du ferdast?
4 Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд?
Er det din gudlegdom han refser, når han med deg held rettargang?
5 Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззако́нням немає кінця!
Hev ei din vondskap vore stor og dine syndar utan ende?
6 Таж з братів своїх брав ти заста́ву даремно, а з наго́го одежу стягав!
Grunnlaust du panta dine brøder; halvnakne drog du klædi av;
7 Не поїв ти водою знемо́женого, і від голодного стримував хліб.
den trøytte gav du ikkje vatn, den svoltne negta du ditt brød.
8 А си́льна люди́на — то їй оцей край, і поче́сний у ньому сидітиме.
Det er den sterke som eig landet, den stolte hev si bustad der.
9 Ти напо́рожньо вдів відсилав, і сирі́тські раме́на гноби́лись, —
Du jaga enkjor burt tomhendt’ burt, slo armen av på faderlause.
10 тому па́стки тебе оточи́ли, і жахає тебе наглий страх,
Difor ligg snaror kringum deg, og rædsla skræmer deg so brått.
11 твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе.
Ell’ vert du ikkje myrkret var, den flaum som fossar yver deg?
12 Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони!
Bur ikkje Gud i himmelhøgd, sjå øvste stjernor, høgt dei sit!
13 А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу?
Du segjer so: «Kva veit vel Gud? Kann attum skyerne han døma?
14 Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“.
For skyer dimmer augo hans; han hev sin gang på himmelkvelven.»
15 Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні,
Seg, vil du fylgja fortids-vegen, den stig som illverksmenner gjekk?
16 що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх,
Dei som i utid tekne vart - og deira grunn flaut burt i flaum -
17 що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“
som sagde til Gud: «Haldt du deg burte!» Kva skulde Allvald vel deim gjera?
18 А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних!
Endå han signa deira hus - langt burt frå meg med gudlaus råd!
19 Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний:
Rettvise folk det såg med gleda, og den skuldlause spotta deim:
20 „Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“
«Fiendarn’ våre gjekk til grunns! Sjå elden øydde det dei leivde!»
21 Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́.
Vert ven med honom, og få fred! So skal og lukka timast deg.
22 Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.
Og tak so lærdom av hans munn, og legg deg ordi hans på hjarta!
23 Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх.
Vend um til Allvald, då du byggjest og jagar syndi frå ditt tjeld.
24 І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, —
Kast gullet ditt i moldi ned - Ofir-gull millom bekkjesteinar.
25 і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі!
Allvald skal vera då ditt gull og haugar utav sylv for deg.
26 Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, —
Då skal du frygda deg i Allvald, di åsyn lyfta upp til Gud.
27 будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш.
Og når du ropar, vil han høyra, so du kann halda det du lovar.
28 А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло.
Det du deg etlar, skal du vinna, og ljos skal skina på din veg.
29 Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, тому помагає.
Gjeng vegen ned, du ropar: «Upp!» Han hjelpar den bljug-øygde mann.
30 Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“.
Ja, ikkje-skuldfri mann han bergar, frelst vert han ved di reine hand.»
