Йов 22
1 І заговорив теманянин Еліфа́з та й сказав:
Respondens autem Eliphaz Themanites, dixit:
2 „Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі!
Numquid Deo potest comparari homo, etiam cum perfectæ fuerit scientiæ?
3 Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?
Quid prodest Deo, si justus fueris? aut quid ei confers, si immaculata fuerit via tua?
4 Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд?
Numquid timens arguet te, et veniet tecum in judicium,
5 Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззако́нням немає кінця!
et non propter malitiam tuam plurimam, et infinitas iniquitates tuas?
6 Таж з братів своїх брав ти заста́ву даремно, а з наго́го одежу стягав!
Abstulisti enim pignus fratrum tuorum sine causa, et nudos spoliasti vestibus.
7 Не поїв ти водою знемо́женого, і від голодного стримував хліб.
Aquam lasso non dedisti, et esurienti subtraxisti panem.
8 А си́льна люди́на — то їй оцей край, і поче́сний у ньому сидітиме.
In fortitudine brachii tui possidebas terram, et potentissimus obtinebas eam.
9 Ти напо́рожньо вдів відсилав, і сирі́тські раме́на гноби́лись, —
Viduas dimisisti vacuas, et lacertos pupillorum comminuisti.
10 тому па́стки тебе оточи́ли, і жахає тебе наглий страх,
Propterea circumdatus es laqueis, et conturbat te formido subita.
11 твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе.
Et putabas te tenebras non visurum, et impetu aquarum inundantium non oppressum iri?
12 Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони!
an non cogitas quod Deus excelsior cælo sit, et super stellarum verticem sublimetur?
13 А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу?
Et dicis: Quid enim novit Deus? et quasi per caliginem judicat.
14 Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“.
Nubes latibulum ejus, nec nostra considerat, et circa cardines cæli perambulat.
15 Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні,
Numquid semitam sæculorum custodire cupis, quam calcaverunt viri iniqui,
16 що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх,
qui sublati sunt ante tempus suum, et fluvius subvertit fundamentum eorum?
17 що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“
Qui dicebant Deo: Recede a nobis: et quasi nihil posset facere Omnipotens, æstimabant eum,
18 А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних!
cum ille implesset domos eorum bonis: quorum sententia procul sit a me.
19 Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний:
Videbunt justi, et lætabuntur, et innocens subsannabit eos:
20 „Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“
nonne succisa est erectio eorum? et reliquias eorum devoravit ignis?
21 Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́.
Acquiesce igitur ei, et habeto pacem, et per hæc habebis fructus optimos.
22 Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.
Suscipe ex ore illius legem, et pone sermones ejus in corde tuo.
23 Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх.
Si reversus fueris ad Omnipotentem, ædificaberis, et longe facies iniquitatem a tabernaculo tuo.
24 І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, —
Dabit pro terra silicem, et pro silice torrentes aureos.
25 і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі!
Eritque Omnipotens contra hostes tuos, et argentum coacervabitur tibi.
26 Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, —
Tunc super Omnipotentem deliciis afflues, et elevabis ad Deum faciem tuam.
27 будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш.
Rogabis eum, et exaudiet te, et vota tua reddes.
28 А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло.
Decernes rem, et veniet tibi, et in viis tuis splendebit lumen.
29 Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, тому помагає.
Qui enim humiliatus fuerit, erit in gloria, et qui inclinaverit oculos, ipse salvabitur.
30 Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“.
Salvabitur innocens: salvabitur autem in munditia manuum suarum.
