Йов 22
1 І заговорив теманянин Еліфа́з та й сказав:
Da nahm Eliphas von Theman das Wort und sagte:
2 „Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі!
»Kann wohl ein Mensch Gott Nutzen schaffen? Nein, nur sich selbst nützt der Fromme.
3 Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?
Hat der Allmächtige Vorteil davon, wenn du rechtschaffen bist? Oder bringt es ihm Gewinn, wenn du unsträflich wandelst?
4 Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд?
Meinst du, wegen deiner Gottesfurcht strafe er dich und gehe deshalb mit dir ins Gericht?
5 Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззако́нням немає кінця!
Ist nicht vielmehr deine Bosheit groß, und sind nicht deine Verschuldungen ohne Ende?«
6 Таж з братів своїх брав ти заста́ву даремно, а з наго́го одежу стягав!
»Denn oftmals hast du deine Volksgenossen ohne Grund gepfändet und den Halbnackten ihre Kleider ausziehen lassen;
7 Не поїв ти водою знемо́женого, і від голодного стримував хліб.
dem vor Durst Lechzenden hast du keinen Trunk Wasser gereicht und dem Hungrigen ein Stück Brot versagt.
8 А си́льна люди́на — то їй оцей край, і поче́сний у ньому сидітиме.
Dem Manne der Faust – ihm gehörte das Land, und nur die Hochangesehenen durften darin wohnen.
9 Ти напо́рожньо вдів відсилав, і сирі́тські раме́на гноби́лись, —
Witwen ließest du mit leeren Händen gehen, und alles, was den Waisen zu Gebote stand, wurde zugrunde gerichtet.
10 тому па́стки тебе оточи́ли, і жахає тебе наглий страх,
Darum bist du jetzt rings von Schlingen umgeben, und jäher Schrecken versetzt dich in Angst;
11 твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе.
dein Licht ist Finsternis geworden, so daß du nicht sehen kannst, und eine Wasserflut bedeckt dich.«
12 Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони!
»Ist Gott nicht so hoch wie der Himmel? Und schaue den Gipfel der Sterne an, wie hoch sie ragen!
13 А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу?
Und da sagst du: ›Was weiß denn Gott? Kann er durch Wolkendunkel hindurch Gericht halten?
14 Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“.
Dichte Wolken sind ihm eine Hülle, so daß er nichts sehen kann, und nur die Räume des Himmelsgewölbes durchwandelt er.‹
15 Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні,
Willst du die Bahn der Vorwelt innehalten, auf der die Männer des Frevels einst gewandelt sind?
16 що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх,
Sie, die vor der Zeit weggerafft wurden – der feste Boden unter ihnen zerfloß zu einem Strom –;
17 що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“
die zu Gott sagten: ›Bleibe fern von uns!‹ und ›was der Allmächtige ihnen antun könne?‹
18 А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних!
Und doch hatte er ihre Häuser mit Segen gefüllt. Aber die Denkweise der Frevler bleibe fern von mir!
19 Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний:
Die Gerechten sehen es und freuen sich, und der Schuldlose ruft ihnen spottend zu:
20 „Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“
›Fürwahr, unsere Widersacher sind vernichtet, und ihre Hinterlassenschaft hat das Feuer verzehrt!‹«
21 Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́.
»Befreunde dich doch mit Gott und halte Frieden mit ihm! Dadurch wird dein Geschick sich heilsam gestalten.
22 Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.
Nimm doch Belehrung aus seinem Munde an und laß seine Worte in deinem Herzen wohnen!
23 Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх.
Wenn du dich zum Allmächtigen bekehrst, so wirst du wieder aufgebaut werden; wenn du die Sünde aus deinen Zelten entfernst –
24 І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, —
ja, wirf das Golderz von dir in den Staub und Ophirs Gold unter die Kiesel der Bäche,
25 і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі!
daß der Allmächtige dein Golderz ist und Silber dir sein Gesetz –:
26 Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, —
ja, dann wirst du dich auf den Allmächtigen getrost verlassen und zu Gott dein Angesicht vertrauensvoll erheben.
27 будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш.
Flehst du zu ihm, so wird er dich erhören, und deine Gelübde wirst du bezahlen können;
28 А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло.
nimmst du dir etwas vor, so wird es dir gelingen, und Licht wird über deinen Wegen strahlen.
29 Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, тому помагає.
Wenn sie abwärts führen, so rufst du: ›Empor!‹, und dem Niedergeschlagenen hilft er auf.
30 Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“.
Selbst den Nichtschuldlosen wird er entkommen lassen, und zwar wird er durch die Reinheit deiner Hände entkommen.«
