Йов 22
1 І заговорив теманянин Еліфа́з та й сказав:
Alors, répondant, Eliphaz, le Thémanite, dit:
2 „Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі!
Est-ce qu’un homme peut être comparé à Dieu, quand il serait d’une science parfaite?
3 Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?
Que sert à Dieu que tu sois juste? ou quel bien lui fais-tu si ta voie est sans tache?
4 Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд?
Est-ce en craignant qu’il t’accusera, et qu’il viendra avec toi en jugement,
5 Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззако́нням немає кінця!
Et non pas à cause de ta malice très grande et de tes infinies iniquités?
6 Таж з братів своїх брав ти заста́ву даремно, а з наго́го одежу стягав!
Car tu as retenu le gage de tes frères sans raison, et tu as dépouillé de leurs vêtements ceux qui étaient nus.
7 Не поїв ти водою знемо́женого, і від голодного стримував хліб.
Tu n’as pas donné de l’eau à celui qui était épuisé de lassitude, et à celui qui avait faim tu as soustrait du pain.
8 А си́льна люди́на — то їй оцей край, і поче́сний у ньому сидітиме.
Par la force de ton bras tu possédais ta terre, et, étant le plus puissant, tu la conservais.
9 Ти напо́рожньо вдів відсилав, і сирі́тські раме́на гноби́лись, —
Tu as renvoyé les veuves les mains vides, et tu as brisé les bras des orphelins.
10 тому па́стки тебе оточи́ли, і жахає тебе наглий страх,
C’est pour cela que tu es environné de pièges, et qu’une frayeur soudaine te trouble.
11 твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе.
Et tu pensais que tu ne verrais point de ténèbres, et que tu ne serais pas accablé par un impétueux débordement d’eaux.
12 Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони!
Ne songes-tu pas que Dieu est plus élevé que le ciel, et qu’il est au-dessus du sommet des étoiles?
13 А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу?
Et tu dis: Mais que connaît Dieu? car c’est comme à travers d’une profonde obscurité qu’il juge.
14 Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“.
Des nuées le cachent; il ne considère pas ce qui est de nous, et il parcourt les pôles du ciel.
15 Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні,
Est-ce que tu désires suivre le sentier des siècles, qu’ont foulé des hommes iniques,
16 що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх,
Qui ont été enlevés avant leur temps, et dont un fleuve a renversé le fondement?
17 що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“
Qui disaient à Dieu: Retire-toi de nous; et qui estimaient que le Tout-Puissant ne pouvait rien faire;
18 А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних!
Quoique ce fût lui qui eût rempli leurs maisons de biens. Que leur sentiment soit loin de moi!
19 Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний:
Les justes les verront et ils se réjouiront, et l’innocent se moquera d’eux.
20 „Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“
Est-ce que leur élévation n’a pas été entièrement détruite? et leurs restes, un feu ne les a-t-il pas dévorés?
21 Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́.
Soumets-toi donc à Dieu, et tu auras la paix; et par là tu auras des fruits excellents.
22 Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.
Reçois de sa bouche sa loi, et mets ses discours dans ton cœur.
23 Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх.
Si tu reviens au Tout-Puissant, tu seras rétabli, et tu éloigneras l’iniquité de ton tabernacle.
24 І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, —
Il te donnera au lieu de terre, un rocher, et au lieu d’un rocher, des torrents d’or.
25 і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі!
Et le Tout-Puissant sera contre tes ennemis, et l’argent sera mis en monceaux pour toi.
26 Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, —
Alors tu abonderas en délices dans le Tout-Puissant, et tu élèveras ta face vers Dieu.
27 будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш.
Tu le prieras, et il t’exaucera, et tu acquitteras tes vœux.
28 А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло.
Tu décideras une chose, et elle se réalisera pour toi, et sur tes voies brillera la lumière.
29 Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, тому помагає.
Car celui qui aura été humilié sera dans la gloire; et celui qui aura baissé les yeux, celui-là même sera sauvé,
30 Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“.
L’innocent sera sauvé, mais il sera sauvé à cause de la pureté de ses mains.
