Йов 22
1 І заговорив теманянин Еліфа́з та й сказав:
Alors Eliphaz prit la parole et dit:
2 „Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі!
L'homme peut-il être utile à Dieu? Le sage n'est utile qu'à lui-même.
3 Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?
Qu'importe au Tout-Puissant que tu sois juste? Si tu es intègre dans tes voies, qu'y gagne-t-il?
4 Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд?
Est-ce à cause de ta piété qu'il te châtie, qu'il entre en jugement avec toi?
5 Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззако́нням немає кінця!
Ta malice n'est-elle pas immense, tes iniquités sans mesure?
6 Таж з братів своїх брав ти заста́ву даремно, а з наго́го одежу стягав!
Tu prenais sans motif des gages à tes frères, tu enlevais les vêtements à ceux qui étaient nus.
7 Не поїв ти водою знемо́женого, і від голодного стримував хліб.
Tu ne donnais point d'eau à l'homme épuisé, à l'affamé tu refusais le pain.
8 А си́льна люди́на — то їй оцей край, і поче́сний у ньому сидітиме.
La terre était au bras le plus fort, et le protégé y établissait sa demeure.
9 Ти напо́рожньо вдів відсилав, і сирі́тські раме́на гноби́лись, —
Tu renvoyais les veuves les mains vides, et les bras des orphelins étaient brisés.
10 тому па́стки тебе оточи́ли, і жахає тебе наглий страх,
Voilà pourquoi tu es entouré de pièges, et troublé par des terreurs soudaines,
11 твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе.
au sein des ténèbres, sans voir, et submergé par le déluge des eaux.
12 Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони!
Dieu n'est-il pas dans les hauteurs du ciel? Vois le front des étoiles: comme il est élevé!
13 А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу?
Et tu disais: « Qu'en sait Dieu? Pourra-t-il juger à travers les nues profondes?
14 Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“.
Les nues lui forment un voile, et il ne voit pas; il se promène sur le cercle du ciel. »
15 Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні,
Gardes-tu donc les voies anciennes, où marchèrent les hommes d'iniquité,
16 що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх,
qui furent emportés avant le temps, dont les fondements ont été arrachés par les eaux.
17 що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“
Eux qui disaient à Dieu: « Retire-toi de nous! Que pourrait nous faire le Tout-Puissant? »
18 А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних!
C'était lui pourtant qui avait rempli leurs maisons de richesses. — Loin de moi le conseil des méchants! —
19 Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний:
Les justes voient leur chute et s'en réjouissent; les innocents se moquent d'eux:
20 „Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“
« Voilà nos ennemis anéantis! Le feu a dévoré leurs richesses! »
21 Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́.
Réconcilie-toi donc avec Dieu et apaise-toi; ainsi le bonheur te sera rendu.
22 Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.
Reçois de sa bouche l'enseignement, et mets ses paroles dans ton cœur.
23 Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх.
Tu te relèveras, si tu reviens au Tout-Puissant, si tu éloignes l'iniquité de ta tente.
24 І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, —
Jette les lingots d'or dans la poussière, et l'or d'Ophir parmi les cailloux du torrent.
25 і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі!
Et le Tout-Puissant sera ton or, il sera pour toi un monceau d'argent.
26 Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, —
Alors tu mettras tes délices dans le Tout-Puissant, et tu lèveras vers lui ta face.
27 будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш.
Tu le prieras, et il t'écoutera, et tu t'acquitteras de tes vœux.
28 А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло.
Si tu formes un dessein, il te réussira, sur tes sentiers brillera la lumière.
29 Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, тому помагає.
A des fronts abattus tu crieras: « En haut! » et Dieu secourra celui dont les yeux sont abaissés.
30 Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“.
Il délivrera même le coupable, sauvé par la pureté de tes mains.
