Йов 22
1 І заговорив теманянин Еліфа́з та й сказав:
Then answered Eliphaz the Temanite, and said,
2 „Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі!
Can a man be profitable unto God? surely he that is wise is profitable unto himself.
3 Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?
Is it any pleasure to the Almighty, that thou art righteous? or is it gain [to him], that thou makest thy ways perfect?
4 Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд?
Is it for thy fear [of him] that he reproveth thee, that he entereth with thee into judgment?
5 Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззако́нням немає кінця!
Is not thy wickedness great? neither is there any end to thine iniquities.
6 Таж з братів своїх брав ти заста́ву даремно, а з наго́го одежу стягав!
For thou hast taken pledges of thy brother for nought, and stripped the naked of their clothing.
7 Не поїв ти водою знемо́женого, і від голодного стримував хліб.
Thou hast not given water to the weary to drink, and thou hast withholden bread from the hungry.
8 А си́льна люди́на — то їй оцей край, і поче́сний у ньому сидітиме.
But as for the mighty man, he had the earth; and the honourable man, he dwelt in it.
9 Ти напо́рожньо вдів відсилав, і сирі́тські раме́на гноби́лись, —
Thou hast sent widows away empty, and the arms of the fatherless have been broken.
10 тому па́стки тебе оточи́ли, і жахає тебе наглий страх,
Therefore snares are round about thee, and sudden fear troubleth thee,
11 твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе.
Or darkness, that thou canst not see, and abundance of waters cover thee.
12 Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони!
Is not God in the height of heaven? and behold the height of the stars, how high they are!
13 А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу?
And thou sayest, What doth God know? can he judge through the thick darkness?
14 Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“.
Thick clouds are a covering to him, that he seeth not; and he walketh in the circuit of heaven.
15 Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні,
Wilt thou keep the old way which wicked men have trodden?
16 що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх,
Who were snatched away before their time, whose foundation was poured out as a stream:
17 що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“
Who said unto God, Depart from us; and, What can the Almighty do for us?
18 А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних!
Yet he fired their houses with good things: but the counsel of the wicked is far from me.
19 Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний:
The righteous see it, and are glad; and the innocent laugh them to scorn:
20 „Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“
[Saying], Surely they that did rise up against us are cut off, and the remnant of them the fire hath consumed.
21 Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́.
Acquaint now thyself with him, and be at peace: thereby good shall come unto thee.
22 Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.
Receive, I pray thee, the law from his mouth, and lay up his words in thine heart.
23 Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх.
If thou return to the Almighty, thou shalt be built up; if thou put away unrighteousness far from thy tents.
24 І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, —
And lay thou [thy] treasure in the dust, and [the gold of] Ophir among the stones of the brooks;
25 і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі!
And the Almighty shall be thy treasure, and precious silver unto thee.
26 Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, —
For then shalt thou delight thyself in the Almighty, and shalt lift up thy face unto God.
27 будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш.
Thou shalt make thy prayer unto him, and he shall hear thee; and thou shalt pay thy vows.
28 А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло.
Thou shalt also decree a thing, and it shall be established unto thee; and light shall shine upon thy ways.
29 Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, тому помагає.
When they cast [thee] down, thou shalt say, [There is] lifting up; and the humble person he shall save.
30 Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“.
He shall deliver [even] him that is not innocent: yea, he shall be delivered through the cleanness of thine hands.
