Йов 22
1 І заговорив теманянин Еліфа́з та й сказав:
Then answered Eliphaz the Themanite, and said,
2 „Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі!
Can a man be serviceable unto God? Truly the intelligent is serviceable unto himself.
3 Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?
Is it any pleasure to the Almighty that thou art righteous? or is it any gain to him, that thou makest thy ways perfect?
4 Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд?
Is it out of fear of thee that he will reproach thee? or go with thee into judgment?
5 Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззако́нням немає кінця!
Is not thy evil great? and no end to thy iniquities?
6 Таж з братів своїх брав ти заста́ву даремно, а з наго́го одежу стягав!
For thou hast taken a pledge from thy brothers for nought, and stripped the naked of their clothing.
7 Не поїв ти водою знемо́женого, і від голодного стримував хліб.
Thou hast not given water to the weary to drink, and from the hungry thou hast withholden bread.
8 А си́льна люди́на — то їй оцей край, і поче́сний у ньому сидітиме.
But as for the man of a strong arm, he obtained the land, and the highly honored could dwell therein.
9 Ти напо́рожньо вдів відсилав, і сирі́тські раме́на гноби́лись, —
Widows hast thou sent away empty, and the arms of the fatherless have been broken.
10 тому па́стки тебе оточи́ли, і жахає тебе наглий страх,
Therefore are snares round about thee, and sudden dread terrifieth thee.
11 твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе.
Or seest thou not the darkness? and the abundance of water which covereth thee?
12 Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони!
Is not God in the height of heaven? and beholding the highest elevation of the stars, however high they are?
13 А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу?
But thou sayest, “What doth God know? can he judge behind the darkness?
14 Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“.
Thick clouds are a covering for him, so that he will not see; and he walketh along on the circle of heaven.”
15 Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні,
Wilt thou [thus] observe the path of ancient times which the men of injustice have trodden?
16 що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх,
Who were shrivelled up before their time, whose foundation was flooded away like a river;
17 що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“
Who said unto God, “'Depart from us:” and what wrought the Almighty for them?
18 А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних!
And yet it was he that filled their houses with good things; but the counsel of the wicked be [still] far from me.
19 Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний:
The righteous will see it, and be glad; and the innocent will laugh them to scorn.
20 „Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“
“Is not he destroyed that rose up against us, and hath not the fire consumed what they had left?”
21 Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́.
Do but become acquainted with him, and be at peace: thereby will happiness come unto thee.
22 Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.
Do but accept instruction from his mouth, and lay up his saying in thy heart.
23 Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх.
If thou return to the Almighty, thou shalt be built up, so thou wilt but remove wrong-doing far away from thy tents.
24 І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, —
And throw down in the dust precious metals, and [the gold of] Ophir to the stones of the brooks:
25 і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі!
Then will the Almighty be thy precious metal, and brightly-shining silver unto thee.
26 Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, —
For then wilt thou have in the Almighty thy delight, and thou canst lift up unto God thy face.
27 будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш.
Thou wilt make entreaty unto him, and he will hear thee, and thy vows wilt thou pay.
28 А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло.
And if thou decree a thing, it will be fulfilled unto thee; and upon thy ways the light will shine.
29 Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, тому помагає.
For when men are brought low, thou wilt say, Pride [hath done it]; but those of lowly eyes [God] will help.
30 Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“.
He will even deliver him who is not guiltless: and thou wilt be delivered by the purity of thy hands.
