Йов 22
1 І заговорив теманянин Еліфа́з та й сказав:
Saa tog Temaniten Elifaz til Orde og sagde:
2 „Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі!
Gavner et Menneske Gud? Nej, den kloge gavner sig selv.
3 Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?
Har den Almægtige godt af din Retfærd, Vinding af, at din Vandel er ret?
4 Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд?
Revser han dig for din Gudsfrygt? Eller gaar han i Rette med dig derfor?
5 Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззако́нням немає кінця!
Er ikke din Ondskab stor og din Brøde uden Ende?
6 Таж з братів своїх брав ти заста́ву даремно, а з наго́го одежу стягав!
Thi du pantede Brødre uden Grund, trak Klæderne af de nøgne,
7 Не поїв ти водою знемо́женого, і від голодного стримував хліб.
gav ikke den trætte Vand at drikke og nægted den sultne Brød.
8 А си́льна люди́на — то їй оцей край, і поче́сний у ньому сидітиме.
Den mægtige — hans var Landet, den hædrede boede der.
9 Ти напо́рожньо вдів відсилав, і сирі́тські раме́на гноби́лись, —
Du lod Enker gaa tomhændet bort, knuste de faderløses Arme.
10 тому па́стки тебе оточи́ли, і жахає тебе наглий страх,
Derfor var der Snarer omkring dig, og Rædsel ængsted dig brat.
11 твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе.
Dit Lys blev Mørke, du kan ej se, og Strømme af Vand gaar over dig!
12 Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони!
Er Gud ej i højen Himmel? Se Stjernernes Tinde, hvor højt de staar!
13 А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу?
Dog siger du: »Hvad ved Gud, holder han Dom bag sorten Sky?
14 Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“.
Skyerne skjuler ham, saa han ej ser, paa Himlens Runding gaar han!«
15 Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні,
Vil du følge Fortidens Sti, som Urettens Mænd betraadte,
16 що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх,
de, som i Utide reves bort, hvis Grundvold flød bort som en Strøm,
17 що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“
som sagde til Gud: »Gaa fra os! Hvad kan den Almægtige gøre os?«
18 А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних!
Og han havde dog fyldt deres Huse med godt. Men de gudløses Raad er ham fjernt.
19 Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний:
De retfærdige saa det og glædede sig, den uskyldige spottede dem:
20 „Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“
For vist, vore Fjender forgik, og Ild fortæred de sidste af dem.
21 Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́.
Bliv Ven med ham og hold Fred, derved vil der times dig Lykke;
22 Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.
tag dog mod Lærdom af ham og læg dig hans Ord paa Sinde!
23 Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх.
Vender du ydmygt om til den Almægtige, fjerner du Uretten fra dit Telt,
24 І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, —
kaster du Guldet paa Jorden, Ofirguldet blandt Bækkenes Sten,
25 і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі!
saa den Almægtige bliver dit Guld, hans Lov dit Sølv,
26 Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, —
ja, da skal du fryde dig over den Almægtige og løfte dit Aasyn til Gud.
27 будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш.
Beder du til ham, hører han dig, indfri kan du, hvad du har lovet;
28 А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло.
hvad du sætter dig for, det lykkes, det lysner paa dine Veje;
29 Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, тому помагає.
thi stolte, hovmodige ydmyger han, men hjælper den, der slaar Øjnene ned;
30 Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“.
han frelser uskyldig Mand; det sker ved hans Hænders Renhed!
