Йов 22
1 І заговорив теманянин Еліфа́з та й сказав:
Da svarede Elifas, Themaniten, og sagde:
2 „Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі!
Mon en Mand kan gavne Gud? nej; men han gavner sig selv, naar han handler klogelig.
3 Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?
Mon det er den Almægtige en Fordel, at du er retfærdig? og mon det er ham en Vinding, at du holder dine Veje fuldkomne?
4 Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд?
Mon han af Frygt for dig skal overbevise dig og gaa i Rette med dig?
5 Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззако́нням немає кінця!
Er ikke din Ondskab megen og ingen Ende paa dine Misgerninger?
6 Таж з братів своїх брав ти заста́ву даремно, а з наго́го одежу стягав!
Thi du tog Pant af dine Brødre uden Føje og trak Klæderne af de nøgne.
7 Не поїв ти водою знемо́женого, і від голодного стримував хліб.
Du gav ikke den trætte Vand at drikke og nægtede den hungrige Brød.
8 А си́льна люди́на — то їй оцей край, і поче́сний у ньому сидітиме.
Men den Mand, hvis Arm var stærk, han havde Landet, og den, hvis Person var anset, boede deri.
9 Ти напо́рожньо вдів відсилав, і сирі́тські раме́на гноби́лись, —
Du lod Enker fare tomhændede, og de faderløses Arme knustes.
10 тому па́стки тебе оточи́ли, і жахає тебе наглий страх,
Derfor er der Snarer trindt omkring dig, og Rædsel har hastelig forfærdet dig.
11 твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе.
Eller ser du ikke Mørket og Vandfloden, som bedækker dig?
12 Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони!
Er ikke Gud i den høje Himmel? og se de øverste Stjerner, hvor de ere høje!
13 А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу?
Derfor siger du: Hvad ved Gud? skulde han kunne dømme igennem Mørket?
14 Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“.
Skyerne ere et Skjul for ham, at han ikke ser, og han vandrer omkring Himlenes Kreds.
15 Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні,
Vil du tage Vare paa Fortidens Vej, som de uretfærdige Folk have vandret paa,
16 що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх,
de, som reves bort, førend det var deres Tid, hvis Grundvold opløstes i en Strøm;
17 що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“
de, som sagde til Gud: Vig fra os; og: Hvad den Almægtige vel skulde kunne gøre for dem.
18 А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних!
Han havde dog fyldt deres Huse med godt; men de ugudeliges Raad er langt fra mig.
19 Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний:
De retfærdige se det og glæde sig, og den uskyldige spotter dem:
20 „Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“
„Sandelig, vor Modstander er tilintetgjort, og Ild har fortæret deres Herlighed‟.
21 Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́.
Kære, hold dig til ham, og hav saa Fred! deraf skal komme godt til dig.
22 Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.
Kære, tag Lærdom af hans Mund, og læg hans Ord i dit Hjerte!
23 Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх.
Dersom du vender om til den Almægtige, da bliver du bygget op igen, ja, naar du holder Uret langt fra dine Telte.
24 І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, —
Og kast Guldet i Støvet og Ofirs Guld blandt Bækkens Stene:
25 і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі!
Saa skal den Almægtige være dit Guld, og han skal være dit kostbare Sølv.
26 Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, —
Thi da skal du forlystes ved den Almægtige og opløfte dit Ansigt til Gud.
27 будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш.
Du skal bede til ham, og han skal høre dig, og du skal betale dine Løfter.
28 А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло.
Naar du beslutter en Ting, da skal den lykkes for dig, og Lyset skal skinne over dine Veje.
29 Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, тому помагає.
Naar man trykker dig ned, da siger du: Opad! og han skal frelse den, som slaar Øjnene ned.
30 Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“.
Han skal fri endogsaa den, der ikke er uskyldig, og denne skal udfries ved dine Hænders Renhed.
