Йов 21
1 А Йов відповів та й сказав:
Job svarade och sade:
2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
Hörer dock till min ord, och låter säga eder;
3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
Hafver tålamod med mig, att jag ock må tala; och görer sedan spott af mig.
4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
Månn jag handla med en mennisko, att min ande icke skulle härutinnan ångse varda?
5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
Vänder eder hit till mig; I skolen förundra eder, och måsten lägga handena på munnen.
6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
När jag tänker deruppå, så förskräckes jag; och ett bäfvande kommer uppå mitt kött.
7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
Hvi lefva då de ogudaktige, varda gamle, och växa till i ägodelar?
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
Deras säd är säker omkring dem, och deras afföda är när dem.
9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
Deras hus hafver frid för räddhåga, och Guds ris är icke öfver dem.
10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
Deras oxa släpper man till, ock missgår icke; deras ko kalfvar, och är icke ofruktsam.
11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
Deras unga barn gå ut såsom en hjord, och deras barn springa.
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
De fröjda sig med trummor och harpor, och äro glade med pipande;
De varda gamle med göda dagar, och förskräckas som nogast ett ögnablick för helvetet; (Sheol h7585)
14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
De dock säga till Gud: Gack bort ifrån oss; vi vilje intet veta af dina vägar;
15 Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
Ho är den Allsmägtige, att vi honom tjena skole? Eller hvad kan det båta oss, om vi löpe emot honom?
16 Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
Men si, deras ägodelar stå icke uti deras händer; derföre skall de ogudaktigas sinne vara långt ifrå mig.
17 Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
Huru varder de ogudaktigas lykta utsläckt; och deras förderf kommer öfver dem? Han skall utskifta jämmer i sine vrede.
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
De skola varda såsom strå för vädret, och såsom agnar, hvilka stormen bortförer.
19 „Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
Gud förvarar hans barnom bedröfvelse; när han skall löna honom, då skall man förnimmat,
20 Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
Hans ögon skola se hans förderf, och af dens Allsmägtigas vrede skall han dricka.
21 Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
Ty ho skall hafva behag till hans hus efter honom? Och hans månaders tal skall näppliga halft blifva.
22 Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
Ho vill lära Gud, den ock dömer de höga?
23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
Denne dör frisk och helbregda, rik och säll.
24 діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
Hans mjölkekar äro full med mjölk, och hans ben varda full med märg.
25 А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
Men en annan dör med bedröfvada själ, och hafver aldrig ätit i glädje.
26 та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
Och de ligga tillhopa med hvarannan i jordene, och matkar öfvertäcka dem.
27 Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
Si, jag känner väl edra tankar, och edor vrånga anslag emot mig.
28 Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
Ty I sägen: Hvar är Förstans hus? Och hvar äro hyddorna, der de ogudaktige bodde?
29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
Talen I dock derom såsom meniga folket; och veten icke hvad de andras väsende betyder?
30 що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
Ty den onde varder behållen intill förderfvelsens dag, och intill vredenes dag blifver han.
31 Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
Ho vill säga hvad han förtjenar, när man det utvärtes anser? Ho vill vedergälla honom hvad han gör?
32 І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
Men han varder bortdragen till grafvena, och man vaktar efter honom i högomen.
33 Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
Bäckaslem behagar honom väl, och alla menniskor varda dragna efter honom; och uppå dem, som för honom varit hafva, är intet tal.
34 І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
Huru trösten I mig så fåfängt, och edor svar finnas dock orätt?
